Які чинники впливають на засвоєння поживних елементів рослиною

Рівень засвоєння того чи іншого елемента рослиною визначається не лише його кількістю в ґрунті, а й впливом інших чинників. Наприклад, висока інсоляція обов’язково призведе до дефіциту бору та спричинить інтенсивніше використання рослиною марганцю – щоб запобігти руйнуванню хлорофілу під впливом сонячних променів.

Про це у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer пише Олександр Фіщук, кандидат сільськогосподарських наук, директор Українського науково-практичного центру «Інститут живлення рослин».

«Маєте перезволожений або переущільнений ґрунт, очікуйте дефіцит заліза. Додатково до дефіциту заліза може призвести й надлишок або висока активність марганцю. Тобто будь-який елемент пов’язано з кількома іншими, а ті ще з кількома іншими. У підсумку пошук ідеального балансу – максимально складне та відповідальне завдання. Не можна нехтувати й рН ґрунту, адже від його рівня залежить засвоєння абсолютно всіх елементів рослиною»,

– зазначає науковець.

Далеко не останнє місце під час розроблення системи удобрення й, зокрема, вибору добрива та способу його внесення посідає гранулометричний склад ґрунту. Адже кожна фракція має певні характерні властивості й по-різному впливає як на властивості ґрунтів, так і на ефективність добрив. Це пояснюється неоднаковим мінералогічним і хімічним складом, фізичними та фракційними фізико-хімічними властивостями.

Залежно від материнської (ґрунтоутворювальної) породи, кліматичних умов, рельєфу та низки інших природних чинників у ґрунті завжди домінуватимуть один-два елементи, які проявляють антагоністичні або синергетичні властивості до інших. Наприклад, у разі підвищення карбонатності в ґрунтах знижується кількість рухомих форм заліза, цинку, марганцю й бору. Вапнування кислих ґрунтів зменшує в суглинковому ґрунті кількість рухомих форм цинку на 30%, бору – на 40% і марганцю – на 12%; у супіщаному – бору на 30%, а марганцю майже вдвічі.

З тим мікроелементи заміщують кальцій вапна і в сполуках карбонатів заліза, цинку, марганцю та міді стають малорухомими. Тому під час проведення будь-якого агрозаходу потрібно не лише керуватися його прямим ефектом, а й ураховувати побічну дію.

«Багато хто з агрономів, розробляючи систему удобрення, надає прерогативу характеристикам культури, зокрема потребі в елементах мінерального живлення, нехтуючи агрохімічними та агрофізичними показниками ґрунту. Такий підхід є помилковим, адже саме ґрунт є природним джерелом мікроелементів. Їхній уміст і доступність рослинам зумовлюється чинниками ґрунтоутворення, які визначають процеси розчинності й осадження, міграції, акумуляції та перерозподілення мікроелементів у ґрунтовому профілі. Тому кожен тип ґрунту потребує специфічного підходу до землеробства»,

– додає Олександр Фіщук.