Які чинники найбільше впливають на вдалу перезимівлю ріпаку

Продуктивність озимого ріпаку багато в чому залежить від умов перезимівлі культури. Вона визначається не лише спадковими особливостями, а й значною мірою залежить від попередника, способів обробітку ґрунту, строку сівби, добрив, густоти рослин тощо. Зимостійкість в рослин, що вступають у зиму, виробляється восени шляхом накопичення в них пластичних речовин і припинення новоутворення клітин. До того ж повільне осіннє зниження температури сприяє їх загартуванню, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Підвищення зимостійкості рослин звичайно супроводжується зміною в них умісту сухої речовини, цукрів, вільної та зв’язаної води. Розчинні цукри в зимуючих рослинах більшість учених вважають найважливішими захисними речовинами.

Озимий ріпак у своєму розвитку проходить 4 періоди, 20 фенологічних фаз і 12 етапів органогенезу. Перші вісім фенофаз рослини проходять восени, решту — навесні та влітку. Восени відбувається загартування рослин, яке складається з двох фаз: світлової та темнової. Перша фаза проходить восени за температури +5…+7 °С, тривалість її становить 14–20 днів, а припиняється з настанням мінусової температури. За цей час в листках накопичуються високоенергетичні речовини, включно з розчинними цукрами. Потім вони відтікають до кореневої шийки й точки росту.

Головне в зимостійкості – це підвищення стійкості біоколоїдів проти коагуляції, яке забезпечують захисні речовини: цукри, пентозани, амінокислоти й інші сполуки з низькою точкою замерзання. Друга фаза триває 5–7 днів за низьких температур –5…–7 °С. В результаті відтоку вільної води з клітин в рослинах підвищується вміст легкорозчинних цукрів.

За оптимальних умов розвитку рослини входять в зиму з добре розвиненою розеткою листя та кореневою системою, яка досягає глибини 100–150 см. Усе це й забезпечує певною мірою перезимівлю рослин. Найуразливіша вегетативна частина в ріпаку – коренева шийка, тому рослини найкраще перезимовують за наявності стійкого снігового покриву, й коли вона знаходиться не вище за рівень поверхні ґрунту. Добре загартовані рослини витримують зниження температури на рівні кореневої шийки до –18…–19 °С.

За добре розвиненої розетки листків і не ущільненого снігового покриву шаром у 10–5 см вони витримують короткочасне зниження температури до –25…–30 °С. Рослини з недостатньо розвиненою кореневою шийкою, що не пройшли загартування (розетка 2–4 листки), гинуть за температури –10…–12 °С.

Раніше повідомлялося, які особливості перезимівлі ріпаку ранніх та пізніх строків сівби.