Як урожайність озимого ріпаку залежить від забезпечення різними поживними елементами
Рівень забезпеченості озимого ріпаку поживними речовинами безпосередньо впливає на зимостійкість рослин, їхню стійкість до хвороб і шкідників, а також на майбутню врожайність. Для формування 1 тонни насіння ріпак використовує 50-62 кг азоту, 24-34 кг фосфору та 40-60 кг калію.
Про це у статті «Поле чекає на ріпак» у журналі The Ukrainian Farmer пише Оксана Стельмах (Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН).
Водночас потреба культури в кальції, магнії, борі та сірці у 3-5 разів вища, ніж у зернових. Із ґрунту рослини засвоюють лише 15-25% необхідних поживних речовин, тому ефективна система удобрення є одним із ключових елементів технології вирощування.
Найбільший вплив на формування врожаю має азот. Восени його рекомендують вносити лише на дуже бідних ґрунтах у нормі до 40 кг/га, адже надлишок азотного живлення, особливо на ранніх і загущених посівах, знижує зимостійкість рослин.
Після відновлення весняної вегетації потреба ріпаку в азоті різко зростає. Найвищу ефективність забезпечує триразове внесення добрив: 20-30% норми – по мерзлоталому ґрунту, 40-50% – через 2-3 тижні, ще 10-20% – через 2-3 тижні після другого підживлення. Для отримання врожайності 4,5–5,0 т/га необхідно забезпечити внесення 180-230 кг азоту на гектар.
Не менш важливим елементом живлення є фосфор. Ріпак засвоює його ефективніше, ніж зернові культури. Фосфор сприяє формуванню потужної кореневої системи, підвищує насіннєву продуктивність і прискорює достигання рослин. Фосфорні добрива рекомендують вносити під основний обробіток ґрунту. Для формування врожаю на рівні 4,5-5,0 т/га необхідно внести 90-120 кг/га фосфору в діючій речовині.
Калійні добрива теж уносять разом з основним обробітком ґрунту – найбільшу потребу в них ріпак виявляє в період осіннього розвитку. На багатих калієм ґрунтах уносять 90–120 кг/га, на бідних
ґрунтах – 150-180 кг/га. Достатня кількість калійних добрив підвищує стійкість рослин ріпаку до несприятливих погодних умов, пошкоджень хворобами та шкідниками, посилює нектароутворення, що приваблює на посіви бджіл, а це сприяє повнішому запиленню квіток і підвищенню врожаю.
Раніше ми писали, які оптимальні строки сівби озимого ріпаку за низького забезпечення міндобривами.