Як шкідливість вовчка корелюється із частотою появи соняшнику в сівозміні

Сівозмінне значення соняшнику слід розглядати через його вплив на біологічні та агрофізичні чинники, такі як стимулювання поширення бур’яну паразита вовчка, посилення впливу специфічних хвороб – фомозу, фомопсису, високий рівень вологоспоживання, тривалість періоду вегетації у разі сівби після збирання урожаю пшениці озимої, здатність забезпечувати високу якість обробітку ґрунту, пише журнал The Ukrainian Farmer.

В основу концентрації соняшнику в сівозміні покладено допустиму тривалість збереження життєздатності насіння вовчком, яка створює зону небезпеки зараження гаусторіями протягом 9 років.

Тому висновки про шкідливість вовчка можна робити на підставі кількості уражених рослин в посіві, інтенсивності заселення кореневої системи, висоти паразита та втрати фотосинтетичної діяльності листкового апарату рослин.

Дослідженнями Інституту зернових культур було встановлено, що ступінь прояву активної біологічної фази паразитизму вовчка закономірно зростав при скороченні часового проміжку в сівозміні між посівами соняшнику.

Так, максимальну небезпеку для врожаю соняшнику вовчок становив у 3-пільній сівозміні: на кожні 100 рослин соняшнику припадало 6,9–12,7, уражених вовчком (табл. 1). А за ураження рослини соняшнику 2–3 екземплярами вовчка вихід насіння з кошика становив 36 г проти 41 г на неураженій культурі. Отже, кожне поле соняшнику в сівозміні – додатковий ресурс накопичення насіння вовчка в ґрунті.

Раніше було названо основні способи протистояти соняшниковому вовчку.