Як ефективність добрив залежить від глибини їх локалізації в ґрунті

У практиці традиційного землеробства під ярі культури було заведено роздільне внесення фосфорних і калійних добрив під оранку, а азотних – навесні під культивацію. Утім, перевірка такої практики з маркованими ізотопами макроелементами засвідчила зниження ефективності використання кожного з елементів. Усі без винятку макроелементи бажано розміщувати в обмеженій локальній зоні, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Особливо це стосується азоту й фосфору – вони, так би мовити, допомагають один одному. Відсутність калію у цій парі не так помітна. За локалізації на глибині 10 см підвищених доз добрив (NPК120–150) була помітна депресія в розвитку рослин, яка супроводжувалася зниженням їх продуктивності.

Змішування високих доз із 0-10 см шаром за несприятливих (посушливих) умов також мало негативні наслідки. Отже, використання поживних речовин добрив перебуває у зворотній залежності від величини (обсягу) шару ґрунту, з яким вони змішуються.

У зв’язку із цим локалізація добрив на глибині 10 см забезпечує найкраще використання елементів живлення й підвищує продуктивність сільськогосподарських культур, порівнюючи зі змішуванням добрив із певним шаром ґрунту.

За локалізації добрив оптимальна їх доза вдвічі менша, ніж за традиційних способів унесення, причому їх дія менше піддається впливу несприятливих погодних умов. Локалізація добрив на оптимальній глибині в дозах вищих за NРК90 недоцільна.

Раніше повідомлялося, як досягти максимального засвоєння азоту.