В оцінюванні якості зерна слід застосовувати комплексний підхід – науковиця

В оцінюванні якості зерна слід застосовувати комплексний підхід, враховуючи не лише зовнішні ознаки, а й лабораторні аналізи, мікробіологічні дослідження та агротехнічні умови вирощування. Це дасть змогу уникнути необґрунтованого зниження класу продукції й забезпечити об’єктивне оцінювання її придатності для споживання або посіву.

Про це у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer пише Анастасія Малярчук, кандидат сільськогосподарських наук, доцентка (Херсонський державний аграрно-економічний університет).

Згідно з положеннями національного стандарту ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови», під час оцінювання якості зерна регламентується саме кількісне визначення сажкових зерен у партіях, а не загальна кількість забруднених зернівок. Це принципове уточнення має важливе значення – зовнішні ознаки потемніння, особливо в ділянках боріздки або борідки зерна, можуть бути спричинені дією сапрофітної або умовно-паразитичної мікофлори.

Такі мікроорганізми зазвичай не є токсичними й не становлять загрози для споживання, тому їх наявність не може автоматично свідчити про зараження зерна сажковими хворобами. Для фактичного підтвердження наявності сажкових зерен потрібно провести спеціалізовані лабораторні дослідження, зокрема мікроскопічний або мікологічний аналіз.

У більшості випадків саме мікроскопічне дослідження зразків, відібраних із ділянок забруднення на поверхні зернівки, є підставою зняти підозру щодо наявності сажки. Головним критерієм для підтвердження сажкового походження забруднення є виявлення теліоспор (хламідоспор) – спор, характерних для збудників сажкових хвороб. Для отримання точнішого результату й усунення можливості помилкової ідентифікації застосовують мікологічний метод, який передбачає висів грибів на спеціальні живильні середовища.

Це дає змогу не лише підтвердити наявність збудника твердої сажки, а й диференціювати його від інших грибів, які мають схожі морфологічні ознаки. Наприклад, гриб Acremoniella atra може утворювати спори, які зовні нагадують теліоспори, однак не є збудником сажкових хвороб і не впливає на класифікацію зерна, згідно з чинними стандартами.

Таким чином, для об’єктивного оцінювання якості зерна та запобігання необґрунтованому зниженню його класу слід спиратися на результати лабораторних аналізів, а не тільки на візуальні ознаки. Це особливо актуально в умовах підвищеної вологості й ризику розвитку мікофлори, коли зовнішнє забруднення не завжди є показником фітопатологічного ураження.

Нагадаємо, масове поширення хвороб зерна цьогоріч фіксували у Правобережному Лісостепу.