Три основні підходи щодо інтеграції сидератів у сівозміну назвав фахівець
Щодо інтеграції сидератів у сівозміну, існує три основні календарно-технологічні підходи.
Про це пише Віктор Філатов, засновник та керівник компанії FDSeeds, у статті в журналі The Ukrainian Farmer.
Він, зокрема, виділяє такі підхди:
Весняний запуск, (актуальний за нинішньої ситуації, коли пшениця коштує 4000 грн, соняшник – 15 тис. гривень) – через сидеральний пар. Якщо в господарстві є поле під паром, навесні висівають покривну суміш. У середині літа її знищують (механічно або хімічно) і вкривають ґрунт мульчею, після чого сіють, наприклад, озимий ріпак. Це розв’язує одразу два завдання: гарантує повноцінне живлення на наступний рік та позбавляє потреби постійно культивувати чи дискувати поле, оскільки сидерат не дає бур’янам жодного шансу.
Озимі покривні культури. Застосовують після пізніх ярих культур (соя, кукурудза, соняшник). Після збирання попередника висівають озиму суміш або монокультуру. Навесні її термінують (механічно обробітком ґрунту або хімічно гліфосатом) та сіють наступну яру культуру. Наприклад, після сої під кукурудзу чудово показують себе озима віка, жито та зимуючі хрестоцвітні.
Швидкі літні суміші (після ранніх і середніх зернових). Застосовують після пшениці, ячменю, ріпаку, льону чи проса – тобто культур, що звільняють поле до 20-25 серпня. На таких полях висівають швидкі суміші, що здатні стрімко сформувати масу. Якщо ж поле звільняється в середині червня (після озимого ячменю чи сінажу), доцільно використовувати повільніші суміші, оскільки попереду є тривалий вегетаційний період.
«Що більше вологи в регіоні, то легше отримати потужну вегетативну масу та розвинену кореневу систему. Використання озимих покривних культур – це ідеальна історія передусім для Центру, Півночі та Заходу України», – зазначає Віктор Філатов.
Читайте також:
Для висіву сидератів можна модернізувати наявну техніку.
Неправильне формування сумішей сидератів може звести нанівець їхню ефективність.