Спекотна посушлива погода зменшує шкідливість лучного метелика

Лучний метелик поширений переважно в степових і лісостепових областях України. 

Водночас поодинокі спалахи розвитку (заліт шкідника) за останні 15 років спостерігали в Чернігівській і Житомирській областях.

Гусінь лучного метелика дуже схожа на чортополохівку, але більша й рухливіша. Відомі міграції гусені старших віків не лише з рослини на рослину, на інші поля, а й в інші господарства. 

У 1970-х роках минулого століття через масовий «живий килим» гусениць, що пересувалися через залізничний переїзд, буксував потяг. Спалахи розвиту фітофага спостерігали періодично через 30-50 років. 

З 2000-х років популяцію лучного метелика пригнічували посушливі періоди влітку та восени. На невгіддях із квітучою рослинністю, бур’янах протягом червня продовжувався розтягнутий літ, яйцекладка, відродження та живлення гусениць лучного метелика першого покоління. Станом на кінець червня в Україні очікувався помірний розвиток згаданих шкідників, але за подальшого задовільного зволоження та наявності квітучої рослинності в період льоту метеликів можна очікувати загрозу їхньої шкодочинності скрізь. 

З утриманням спекотної посушливої погоди шкідливість фітофагів зменшиться через усихання частини яйцекладок і гусениць молодших віків.