Ріпак найвибагливіший до сірки: як запобігти дефіциту
Ріпак належить до культур із найвищою потребою в сірці. Для формування високого врожаю рослини споживають 60-100 кг/га цього елемента, а його нестача може призвести до зниження врожайності, олійності насіння та погіршення якості продукції.
Про це у статті «Макроживлення для ріпаку» у журналі The Ukrainian Farmer пише Григорій Господаренко, доктор сільськогосподарських наук, професор Уманського національного університету.
Найбільшу потребу в сірці ріпак має від початку стеблування до формування стручків. Саме в цей період рослини особливо чутливі до дефіциту елемента, який бере участь у синтезі білків та впливає на ефективність використання азоту.
Перші ознаки нестачі сірки часто нагадують азотне голодування, однак проявляються насамперед на молодих листках. Вони набувають світло-зеленого або світло-жовтого забарвлення, закручуються у формі ложки, стають дрібнішими й тоншими. Із посиленням дефіциту листки та черешки можуть червоніти або набувати пурпурового відтінку через накопичення антоціанів.
За тривалого браку сірки рослини відстають у рості, формують менше стручків, зменшується кількість насінин у них, а також знижується вміст олії. Старі листки поступово світлішають, а центральна жилка й краї можуть набувати малинового забарвлення. Квітки стають блідо-жовтими, а згодом майже білими.
Найчастіше дефіцит сірки спостерігається на легких за гранулометричним складом ґрунтах із низьким вмістом гумусу, а також у посівах зі слабко розвиненою кореневою системою. Науковець наголошує, що коли симптоми нестачі вже добре помітні візуально, ефективність підживлення значно знижується.
Особливу увагу він рекомендує приділяти збалансованому живленню азотом і сіркою. Оптимальне співвідношення цих елементів у рослинах становить 10:1. За надлишку азоту та нестачі сірки ріпак накопичує більше нітратів, стає більш уразливим до хвороб і вилягання.
Основне внесення сірчаних добрив Григорій Господаренко рекомендує проводити ранньою весною. Орієнтовна доза становить чверть або третину від норми азотного живлення. Наприклад, за внесення 120 кг/га азоту рослинам необхідно забезпечити 25–35 кг/га сірки. На полях, де використовують органічні добрива, цю норму можна зменшити до 20 кг/га.
Найпоширенішим джерелом сірки є сульфат амонію. Позакореневі підживлення сульфатом амонію, сульфатом магнію, тіосульфатом амонію або колоїдною сіркою рекомендують лише у випадку гострого дефіциту. Найефективніше проводити їх до початку цвітіння, вносячи 6–8 кг/га сірки. За необхідності можливе повторне підживлення сульфатом магнію або сульфатом амонію.
Водночас фахівець застерігає, що надмірне внесення сірки може призвести до підвищення вмісту глюкозинолатів у насінні, тому систему живлення ріпаку необхідно формувати з урахуванням потреб культури та результатів агрохімічного аналізу ґрунту.
Раніше ми писали, як розпізнати та усунути дефіцит магнію в ріпаку.