НПК добрива та професійне живлення озимих культур від Тімак Агро

Паралельно із ростом населення планети зростають і потреби людства пов’язані із продовольчою безпекою. Попит на готову продукцію також збільшується. Розуміючи це аграрії з кожним роком все більше прагнуть оптимізувати власні технології аби мати змогу в повній мірі розкрити закладений потенціал вирощуваних сортів та гібридів.

 

Важко переоцінити вклад добрив у формуванні кінцевої урожайності сільськогосподарських культур. За підрахунками ФАО сумарне світове споживання трьох основних елементів живлення (N, P₂O₅, K₂O)  у 2016 році склало 186,7 млн.т і за прогнозами до 2020 року може зрости до 201,7 млн.т.

 

Український ринок щорічно споживає близько 2 млн.т готових NPK-добрив, серед яких все ще домінують традиційні Нітроамофоска (16-16-16), Диамофоска (10-26-26), Амофос (12-52-0) та формули зі співвідношенням NPK 1:2:3. На фоні останніх трендів у живленні все більшої популярності набувають NPK-добрива  із додаванням мезо- та мікроелементів. Їх частка стрімко зростає і на сьогодні становить близько 10-15% від сумарного споживання NPK-добрив в Україні.

 

Як бачимо зі статистики щорічно в Україні та вцілому у світі агровиробники вносять колосальні кількості добрив. В даній статті ми розкажемо, як розуміючи модель поведінки NPK-добрив можна оптимізувати осінню складову живлення озимих культур.

 

N (Азот). У природних умовах основним джерелом живленя рослин азотом є аніони NO₃^– (нітрат) та катіони NH₄⁺ (амоній), а в обмеженій кількості органічні аніони NO₂^–, легкорозчинні аміди NH₂ та найпростіші амінокислоти. Рослини майже однаково використовують амонійну та нітратну форми азоту. Кінцевим продуктом засвоєння тієї чи іншої форми є білок, що утворюється в результуті синтезу амінокислот. Амоній є досить стабільною формою і здатен адсорбуватися грунтово-вбирним комплексом. У свою чергу нітрат постійно перебуває у розчиненому стані й пересувається по профілю грунту, маючи значні ризики вимивання.  

 

Для ріпаку ефективніше, коли більшу частину азоту у осінній період він поглинає у амонійній формі і якомога менше – у формі нітратного азоту. В цілому на формування кожної тони урожаю озимий ріпак потребує близько 70 кг/га N (Табл.1). Щонайменше 90% від загальної потреби споживається уже у весняно-літній періоди, а зловживання цим елементом із осені може призвести до надмірного росту вегетативної маси та додаткових затрат на застосування ретардантів.

Культура N      P2O5 K2O MgO CaO SO3 Zn (г) B (г) Cu (г) Mo (г) Пшениця озима 30 12 18 5 7 11 40-120 3-18 10-40 0,4-1 Ріпак озимий 70 25 100 25 50 60 60 106 5 4

Табл.1 Потреби озимих пшениці та ріпаку на формування 1 т урожаю. INRA та Teress inovia

 

Від сівби до весняного відновлення вегетації озима пшениця засвоює лише 8% від загальної кількості азоту, необхідного для формування кінцевого урожаю. Зазвичай осіння потреба коливається в межах 20-40 кг/га.

 

P (Фосфор). Рослини засвоюють фосфору значно менше ніж азоту, але він відіграє надзвичайно важливу роль у їх житті.  Це саме той елемент, що відповідає за розвиток кореневої системи. Рослини спроможні поглинути фосфор лише в тому випадку, якщо він знаходиться на відстані 1-2 мм від кореневого волоска. Тому, навіть у період максимального розвитку кореневої системи вони використовують фосфор лише із незначного об’єму орного шару.

 

Основним джерелом живлення рослин фосфором є аніони ортофосфорної кислоти (H₃PO₄). Найкраще засвоюється водорозчинний фосфор (H₂PO₄^–), гірше – цитрат розчинний (HPO₄^2-). Для більшості рослин фосфор розчинний у мінеральних кислотах (PO₄^3-) малодоступний без попереднього перетворення. Водорозчинні форми, що домінують у традиційних добривах легко споживаються кореневою системою рослин, але мають один недолік – в значній мірі фіксуються у грунті при кислій або лужній реакціях (табл.2).

Табл.2 Ступінь доступності NPK в залежності від рН грунту. INRA

 

У перший рік застосування традиційних добрив доступно лише 10-15% фосфору. Із урахуванням післядії попередніх років 35-40%. Це пов’язано з тим, що значна частина водорозчинного фосфору зазнає іммобілізації, тобто перетворюється на важко засвоювані форми. На нейтральних і карбонатних грунтах основними фіксаторами фосфору є такі елементи, як кальцій та магній. На кислих – фосфор осаджується алюмінієм та залізом (Табл.3).

Табл.3 Блокування фосфору у грунті. Havlin et Al, 1999

 

Враховуючи особливості поведінки фосфору очевидною стає необхідність дробного або комбінованого його застосування: основна частина врозкид під культивацію або оранку (100-300 кг/га у фізичній вазі) та локально при посіві (70-120 кг/га у фізичній вазі). Головна умова – сумарно дана кількість повинна перекривати винос фосфору із урожаєм (в залежності від культури 60-80%).

 

K (Калій). Поряд із азотом і фосфором калій також відноситься до основних елементів живлення. Він підвищує стійкість проти посухи та несприятливої дії високих і низьких температур. Під впливом калію рослини стають більш морозостійкими.

 

Загальний вміст калію у грунтах у 10-15 разів перевищує запаси азоту і фосфору. Забезпеченість наших грунтів цим елементом у переважній більшості є досить високою. До того ж 60-90% спожитого калію повертається у грунт із рослинними рештками культури попередника. Саме тому доцільність додаткового застосування калійних добрив набуває значення переважно при інтенсивних технологіях вирощування озимих культур (табл.1).

 

S (Сірка). При розгляді повноцінного живлення варто згадати і про такий важливий елемент як сірка. Він є особливо цінним для олійних культур. Без сірки азот не може засвоюватися у повному обсязі, адже бере участь в перетворенні нітратів та стримує їх накопичення. Основна частина сірки буде поглинатися рослинами у весняний період разом із азотом. У осінній період ріпак споживає близько 20-30 кг/га.

 

B (Бор). Для ріпаку чи не найголовнішим лімітуючим елементом є бор. Даний елемент не перерозподіляється по рослині, тому існує необхідність його дробного внесення: перше – в осінній період для забезпечення перезимівлі, друге – перед цвітінням для оптимального запилення. Листове застосування проводять у фазі 4-6 листків нормою 100-150 г/га, однак за можливості варто надавати перевагу внесенню гранульованих NPK-добрив, що містять бор, адже в такому випадку культура має більше часу для засвоєння цього елементу.

 

Zn (Цинк) та Сu (Мідь). Для озимих культур також важливими є такі мікроелементи, як цинк та мідь. Перший сприяє нагромадженню ауксинів, фітогормонів, що відповідають за проростання насіння та стартовий розвиток коренів, другий – покращує перетворення азоту в рослині.

 

Враховуючи потреби озимих культур та проблематику традиційних добрив компанія Тімак Агро, один із світових лідерів у виробництві високопродуктивних комплексинх добрив, пропонує власні рішення для оптимізації живлення озимини.

 

Лінійка NPK представлена двома видами  добрив: Єврофертіл – для грунтів із кислою реакцією (рН до 6,0) та Дуофертіл – для грунтів із базовою та лужною реакцією (рН від 6,0 і вище). Окрім формул із збалансованим складом (Табл.4) Тімак Агро стала чи не першою компанією, що запропонувала виробникові технології (MPPADUO та MESCAL), які забезпечують максимальну доступність елементів живлення із добрив (зокрема Фосфору) не зважаючи на рН грунтового розчину. Крім цього добрива містять біостимулятори (XCK та PHYSIO+), що покращують розвиток кореневої системи. 

Добриво N     P2O5 K2O MgO CaO SO3 Zn (г) B (г) Cu (г) Специфіка Єврофертіл 38 8 14 16 7 16 0,15 0,2 MESCAL, PHYSIO+ Єврофертіл Фос 38 8 30 2 12 8 0,15 MESCAL, PHYSIO+ Дуофертіл 30 10 20 20 0,1 0,09 MPPA DUO; XCK Дуофертіл 36 12 24 15 0,2 MPPA DUO; XCK

Табл.4 Склад NPK–добрив від компанії Тімак Агро

 

Формули NPK-добрив компанії Тімак Агро спеціально розроблені нашою науковою командою із урахування потреб озимих культур у мінеральному живленні. Їх використання забезпечує отримання більш вирівняних сходів, сприяє формуванню потужної кореневої системи, що є запорукою вдалої перезимівлі та високого урожаю.  

Дмитро Породзинський

Timac Agro Ukraine