Названо переваги та недоліки локального застосування туків на посівах кукурудзи

Недоліки розкидного внесення туків на посіви кукурудзи частково усуваються, якщо розміщувати їх в обмеженому об’ємі ґрунту. Це досягається шляхом локального (ґрунтового) загортання добрив на глибину 10–20 см стрічками через 20–70 см, що дозволяє мінімізувати їх контакт із поверхнею ґрунтових агрегатів і скоротити втрати поживних речовин унаслідок мікробіологічного закріплення, хімічної трансформації та фізичного поглинання.

Про такі результати досліджень науковців ІЗК НААН в умовах північного Степу України пише журнал The Ukrainian Farmer.

Спосіб локалізації збільшує коефіцієнти використання макроелементів – амонійна форма азоту протягом тривалішого часу доступна рослинам, що створює передумови для зниження кількості нітратів у зерні кукурудзи.

Разом із тим локальне внесення добрив не є гарантією підвищення продуктивності рослин, а реалізація його потенційних можливостей залежить від низки чинників. За нашими даними, застосування агрозаходу навесні на фоні рослинного мульчування було ефективним тільки в гостропосушливі роки з інтенсивним наростанням позитивних температур повітря до сівби кукурудзи, коли зростання врожаю, порівнюючи з розкиданням туків, досягало 0,19–0,39 т/га.

Пов’язано це з розміщенням добрив у вологозабепеченому прошарку чорнозему і поліпшенням мінерального живлення рослин за несприятливого поєднання гідротермічних елементів погоди. В умовах середньої і високої зволоженості орного шару відмінності в урожайності зерна за цими варіантами досліду відсутні.

Недоцільно вносити добрива локальним способом навесні за вологості ґрунту вище 25% (небезпека переущільнення орного шару) або нижче 15% (ймовірність підвищення осмотичного тиску ґрунтового розчину в осередку туків і загибелі кореневих волосків), нерівномірного розподілу післяжнивних решток на поверхні поля (погіршення якості робіт), а також на сильно розчленованих схилах (мілке заорювання в улоговинах місцевості).

У посушливі роки (кількість опадів в період вегетації кукурудзи менше за 150 мм) зареєстровано позитивні результати за диференційованого викристання мінеральних добрив на схилах.

Варіант із роздільним внесенням фосфору і калію восени врозкид, азоту – навесні локально за врожайністю перевершував варіант з осіннім внесенням NPK за всіх способів мульчувального обробітку з надбавкою 0,09-0,13 т/га зерна.

Це зумовлено скороченням втрат азотних сполук від міграції, денітрифікації та різних видів ерозії в холодний період року (листопад-березень), меншою тривалістю контакту добрив з рослинними рештками та максимально можливою синхронізацією термінів їх загортання з термінами сівби кукурудзи.

Раніше повідомлялося, як спосіб обробітку ґрунту під кукурудзу впливає на доступність NPK.