Найпоширеніші причини низьких урожаїв ячменю озимого

Рівень урожайності посівів ячменю озимого, згідно зі статистикою, становить по країні близько 4 т/га, хоча культура здатна за відповідної технології вирощування формувати 8–10 т/га і більше якісного зерна.

Основні причини отримання низьких врожаїв назвав Олександр Іващенко, старший науковий співробітник Інституту захисту рослин НААН, пише журнал The Ukrainian Farmer.

«Під посіви ячменю озимого відводяться не кращі попередники і не багаті на поживні речовини поля — йому дістаються площі, що залишилися після планування розміщення пшениці озимої. Тобто поля після соняшнику або інколи сої», — зазначив він.

На перший погляд, соя, залишаючи після вегетації в орному шарі біологічно зафіксований азот, має бути добрим попередником. Проте сою як попередника не порівняти з посівами гороху, що звільняє площі полів ще в середині літа.

Враховуючи той факт, що транспіраційний коефіцієнт сої становить близько 600, а вегетаційний період таких посівів тривалий, то до часу збирання врожаю насіння сої в орному шарі ґрунту на полях запаси вологи традиційно мінімальні.

«Агроному з такими попередниками зостається тільки сподіватися, що для наступних посівів ячменю озимого в другій половині серпня та в перших декадах вересня над полями пройдуть такі потрібні дощі», — зауважив Олександр Іващенко.

Для того, щоб рослини ячменю озимого могли успішно прорости й сформувати дружні сходи восени, їм потрібно в шарі ґрунту 0–20 см на полях мати наявний запас вологи не менший за 20 мм 20 л/м²). Цифра досить скромна, проте саме її часто бракує на початковому етапі росту й розвитку посівів ячменю озимого восени.