Гібриди озимого ріпаку мають вищу толерантність до пізніших строків сівби, аніж сорти – науковиця

Терміни сівби ріпаку визначають продуктивність і здатність рослин витримувати зимові умови. У різних зонах вирощування вони дещо різняться, проте зазвичай ріпак сіють на два-три тижні раніше за озиму пшеницю. Недотримання оптимальних строків призводить до зниження зимостійкості й врожайності.

Про це у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer пише Ольга Власова, кандидат сільськогосподарських наук, старша наукова співробітниця Інституту захисту рослин НААН.

«Рослини мають пройти не менше як 60 днів активної вегетації до настання холодів, накопичивши 750–800 °C ефективних температур. Найсприятливішим періодом для сівби в більшості регіонів України є 25 серпня – 5 вересня»,

– зазначає науковиця.

За її словами, гібриди озимого ріпаку вирізняються вищою толерантністю до пізніших строків сівби та меншою потребою в теплі, тому їх можна вирощувати навіть після пізніх попередників.

Для успішної перезимівлі важливо, щоб до кінця осінньої вегетації рослини мали 6–8 добре сформованих листків, діаметр кореневої шийки 8–12 мм, розташування точки росту не вище як 2–3 см і достатній уміст цукрів у клітинному соку. Оптималь на густота посівів становить 50–60 рослин/м² для гібридів та 60–80 рослин/м² для сортів.

Нагадаємо, за несприятливих умов сорти ріпаку можуть поступатися гібридам в урожайності на 1 т/га.