Диференційована система основного обробітку ґрунту: науковець назвав переваги

Будь-яка тривала технологічна монокультура з часом накопичує суму недоліків, позбутися яких можна введенням змін у процесі обробітку ґрунтів. Зокрема, доцільно адаптувати нульовий обробіток як окремий елемент уже створеної та перевіреної системи землеробства.

Про це пише кандидат сільськогосподарських наук Михайло Шевченко у статті в журналі The Ukrainian Farmer.

Тобто, за його словами, йдеться не про абсолютизм прямої сівби в необроблений ґрунт або її заперечення, а про диференційовану систему основного обробітку ґрунту, в структурі якої оранці належить 20%, чизельному обробітку – 20, дисковому – 25, плоскорізному – 15, безполицевому – 8, no-till – 12%.

На користь диференційованої системи свідчить і те, що ґрунти степового екотипу (в основному чорноземи) за відсутності обробітку набувають більш ущільненого агрофізичного стану. Оптимальні агрофізичні параметри чорноземи зберігають тільки в технологічно недоторканому стані.

Використання на фоні no-till посівної та збиральної техніки, агрегатів для захисту рослин супроводжується ущільненням ґрунту й погіршенням умов для росту й розвитку сільгоспкультур.

«Проведені в широкому кластерному діапазоні польові експерименти на чорноземах звичайних і каштанових ґрунтах за річної норми опадів 350–530 мм, умісту гумусу в орному шарі 2,2–4,6% показали, що технологія прямого висіву створює низку проблем: підвищення забур’яненості посівів, технологічне утруднення застосування ґрунтових гербіцидів, концентрація основних елементів живлення у верхньому шарі, зростання загрози від шкідників і хвороб, посилення опору для росту кореневої системи сільгоспкультур, деяке зниження врожайності»,

– зазначає Михайло Шевченко.

Нагадаємо, за даними дослідження, найкраще на технологію no-till реагує озима пшениця.