Частка ріпаку в сівозміні не має перевищувати 20-25% посівної площі

У науково обґрунтованій сівозміні частка ріпаку не має перевищувати 20-25% посівної площі, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Вибір основного обробітку ґрунту залежить від часу, що лишився до сівби, механічного складу ґрунту, кількості рослинних решток після попередника, забур’яненості й інших чинників.

У зв’язку з тим, що ріпак має стрижневу кореневу систему, найкращим для основного обробітку вважається оранка на глибину 22-25 см. Її можна замінити дискуванням дискаторами або важкими дисковими боронами на 20-22 см.

Солома не має створювати проблем під час сівби, проростання насіння й догляду за посівами, тому чим більше соломи на поверхні ґрунту й чим менше часу на польові роботи, тим інтенсивніше та глибше має здійснюватися її загортання.

Так, наявність 1 т/га соломи передбачає її загортання приблизно на 1,5 см. За великої кількості соломи виправдане внесення азоту (швидко діючих нітратних форм) з орієнтовною нормою 1 кг азоту на 0,1 т соломи для сприяння її розкладу.

Здійснювати основний обробіток потрібно за 3-4 тижні до передпосівного. Це сприяє осіданню ґрунту й створенню потрібної структури для орного шару. Важливо, щоб рослинні рештки були добре подрібнені та рівномірно загорнуті, інакше це може призвести до ефекту «солом’яної перини».

Сівба за мінімальними технологіями можлива на ґрунтах із легким або середнім механічним складом, але з обов’язковим ґрунтопоглибленням в сівозміні один раз на три роки. Якщо ярий ріпак розміщують після зернобобових культур (горох, вика, пелюшка), їх сумішок зі злаковими зерновими культурами, а також після просапних культур, оранку доцільно замінити на обробіток за ресурсоощадною технологією.

Раніше було названо переваги вирощування ярого ріпаку. Як повідомлялося, волога є головним обмежувальним чинником за вирощування ярого ріпаку.