Для українських виробників рису сроки сівби мають особливе значення

Рисові зрошувальні системи України територіально належать до зони північного рисівництва у світовому масштабі. У зв’язку з цим країна має досить обмежені теплові ресурси відповідно до біологічних потреб рису, як культури тропічного походження.

Звідси набуває значення вибору оптимальних строків сівби з метою реалізації продуктивного потенціалу рису та формування якісних показників зерна. На цьому наголосила Зоя Воронюк, завідувачка відділу технології Інституту рису НААН, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Рис висівають не раніше ніж відбудеться сталий перехід середньодобових температур повітря вище за +10…+12 °С.

Установлено, що ранні посіви рису є продуктивнішими, а сівба після 10–15 травня призводить до значного зниження врожаю, особливо сортів із тривалішим періодом вегетації.

Також строки сівби впливають на формування технологічних властивостей зерна. Так, більший загальний вихід крупи рису спостерігався на варіантах, які висівали в першій декаді травня. Деяке підвищення виходу цілого ядра в загальній масі крупи спостерігалося за умов сівби рису наприкінці квітня. У ранньостиглого рису сорту Лазуріт варіювання цих показників за строками сівби було незначним, порівнюючи із сортами з тривалішим періодом вегетації.

Зерно рису з пізніх посівів мало значно гірші технологічні властивості. Вочевидь це пов’язано зі строками дозрівання зерна у другій половині осіннього періоду, за погіршення погодних умов під час збирання врожаю.