В органічному виробництві вистояти мають сильніші
За останні два роки у вітчизняному органічному ягідництві багато що змінилося. За статистикою сертифікаційного органу «Органік стандарт», насадження органічної малини скоротилися з 583,8 до 486,1 га, органічних полуниць вирощується мізер –– до 100 га. Ринок органічної продукції стискається –– і це, на мою думку, добре. Вистояти мають сильніші. Звісно, прикро чути про невдалі масштабні проєкти, але вони потребують чіткого прорахунку, великих вкладень і головне –– людського ресурсу.
Люди –– це основна тема в плодоовочевому секторі. Тим більше, в умовах невизначеності й ніким не передбаченого карантину.
У будь-якому разі, думаю, про нові органічні малинники площею 40–50 га на кілька років можна забути. На таких великих площах неминуче виникають проблеми: то зі збиральниками, то з поливом (не вистачає дебету свердловин або інші негаразди).
Розвиток органічного ягідництва можливий через мале фермерство з площами обробітку 3–5 га, але ці фермери мають бути прив’язані до холодильника в радіусі 50–70 км, якщо мова про малину. Для полуниць ідеально мати власний невеликий холодильник або возити їх не далі ніж за 10 км. Вони різко втрачають якість, що дві години їх треба забирати з поля. Щоб перевезення до холодильника було рентабельним, він має бути або близько, або треба формувати одразу велику партію.
Скорочення площ в органічному ягідництві –– це й відгомін зменшення рентабельності. Українські виробники мусять продавати органічні ягоди на 15% дешевше, ніж поляки, лише через те, що в ЄС у такий спосіб мінусують ризики, пов’язані з можливим виявленням в українських органічних ягодах залишків пестицидів. Адже ні для кого не секрет, що контроль за використанням заборонених препаратів в органічному виробництві у нашій країні доволі слабкий. Більше уваги приділяється зерновим і технічним культурам, ягодам –– менше. А якщо відверто, то це питання на совісті контролюючого органу та самого виробника, який має бути зацікавленим постачати іноземним партнерам якісний товар.
Наші основні конкуренти в сегменті органічних ягід –– поляки й серби. Причому серби –– навіть більше, адже вони не є членами ЄС і працюють у менш жорстких, ніж поляки, умовах.
Польські аграрії мають дотримуватися суворих правил із органічного вирощування: сертифікації, отримання дозволів, співпраці з виключно офіційними компаніями, що виробляють посадковий матеріал, добрива, засоби захисту, устаткування, і все це накладається на собівартість. Велику частку в ній займає вартість електроенергії й води. Як результат, більшість невеликих ягідних ферм у Польщі відмовляється від поливу. У поляків є проблеми з органічними добривами з тваринницьких ферм. До того ж їхні поля страждають від великої кількості хвороб і шкідників через значну щільність ягідних насаджень у країні, що змушує витрачатися на засоби захисту. Ще одна причина вищої собівартості ягід у Польщі –– подорожчання робочої сили. Частіше за все її просто не вистачає, навіть заробітчан із України. Треба визнати, що ми йдемо шляхом Польщі, та рано чи пізно стикнемося зі всіма їхніми проблемами. Поки маємо деякі переваги: кращі ґрунти, дешевші електрику і воду, м’якше законодавство. За таких обставин наші полуниці й малина мають бути першими в ЄС, проте постачати на європейський ринок свіжі товарні ягоди ми тільки вчимося. А оскільки в нас погано розвинена переробка, ті ж поляки нашу продукцію розглядають лише як сировину.