Запорука безпеки – ідентифікація тварин, продукції та небезпек

Через відсутність в Україні первинних даних по тваринництву, ми сьогодні не в змозі оперувати об’єктивними показниками щодо масштабів загроз як щодо харчової безпеки, так і втрат унаслідок хвороб тварин, птахів, бджіл тощо, в тому числі АЧС.

Тобто всі висновки, які звучать у ЗМІ, без об’єктивних цифрових даних щодо кількості, якості та територіального розташування тварин та загроз – здебільшого є безпідставними й необґрунтованими домислами.

Адже сьогодні невідомо, скільки у нас операторів ринку, яке утримуване поголів’я, види й породи тварин, статево-вікові групи, умови утримання й догляду, транспортування та перевезення тварин, чисельність живності у домогосподарствах та дикій фауні на тій чи іншій території країни. А це – складові ризику.

Спершу ідентифікація тварин в Україні була добровільною і власник ініціював процедуру. Нині, після внесення змін до Закону «Про ідентифікацію», процедура є обов’язковою для всіх власників тварин. Вони вже зобов’язані це робити, однак чомусь не роблять.

Тобто держава притупила пильність – громадяни скористались можливістю порушити закон. А, як відомо, бездіяльність породжує безкарність, яка й веде до катастрофи. Відсутність об’єктивних даних унеможливлює аналіз та оцінку стану. Тому й придумуємо діагноз, як наслідок –  спотворений прогноз і лікування. І по факту розводимо руками та переводимо «стрілки».

Залишається лише сподіватись, що незабаром отямимось і зрозуміємо, в чому реальна загроза, об’єктивно оцінимо ступінь, потребу в ресурсах аби вчергове не допустити біди.

До прикладу, в наших сусідів розроблена і діє система простеження, в основі якої знаходиться ідентифікація тварин. Білорусь також минулого року звітувала щодо функціонування такої електронної системи, в основі якої – тотальна ідентифікація тварин трьох видів. І на полицях магазинів у цій країні за штрих-кодом на готовому продукті вже можна отримати широкий спектр показників: історію з народження і до забою тварини, від якої отримана продукція чи виготовлено продукт, оброблення за її життя, щеплення, лікування, найменування підприємства переробника чи бійні, зміну і дату забою, складові продукту, добавки згідно з рецептурою тощо.

Тим часом в Україні вже понад 10 років триває обговорення. Прописані всі алгоритми, і ніби є і навіть застаріло програмне забезпечення, і персонал колись навчався, однак… система й досі не працює. Тому й не дивно, що генеруємо абстрактні висновки й не бачимо загроз. Все необхідне ніби є, тільки не працює.