Правила спадкоємця
Дипломований економіст Дмитро Кудлай за п’ять років роботи в Терезиному пліч-о-пліч із батьками опанував тонкощі фермерського ремесла й мріє розвивати родинну справу разом із сином.
Ця працьовита родина, що господарює на Київщині поблизу Білої Церкви, добре відома не тільки аграрній спільноті. Підприємцям і митцям, студентам і кореспондентам — загалом усім охочим взаємодіяти й разом набувати нового досвіду в Терезиному завжди раді. На переконання господарів, спадкоємність знань і вмінь — це найсерйозніша перевірка на життєздатність: засад, технологій, бізнес-моделі — зрештою, справи загалом. Аби пройти це випробування з честю, інвестуєш упродовж усього життя. І, власне, далеко не завжди йдеться про гроші…
Родинне дерево на фірмовому знаку
«На землі завжди вистачатиме роботи, завжди будешзатребуваний», — ці батькові слова колись допомогли Івану Кудлаю визначитися з професією. У їх справедливості він не раз переконувався ще з буремних часів становлення приватного бізнесу на селі. На цій простій трударській правді вони з дружиною Надією плекають власний родинний досвід зі студентської юності. Про тогочасні обставини, у яких гартувалася їх діяльна сім’я, Надія Дмитрівна згадує, пересипаючи розповідь жартами й приповідками, як колись робила її мама. «Наймудріша жінка, яку мені довелося знати», — каже вона. І додає, що завдяки її мудрості пізнавала життєві уроки життя з гумором і без зайвих фальшивих умовностей. Кожен «кривий» нюанс (чи то в поведінці, чи в характері), на який доньці здалося б звернути увагу, мати «прикладала» до когось зі знайомих, аби та розглянула його збоку й не робила якихось «правильних рішень» під примусом. І це згодом стало в пригоді Надії в багатьох життєвих ситуаціях: і коли вирішила вчитися на зооінженера в Київській сільгоспакадемії, й коли їхала з чоловіком «служити в армію» на Байконурі, й коли підтримувала його наукові дослідження в «перебудовні» часи, й коли разом із колективом однодумців на базі закинутої свиноферми дослідного господарства створювала сільськогосподарський кооператив (він згодом переріс у потужну інноваційну компанію, що вирощує елітні породи свиней)…
Свої перші зароблені мільйони родина скерувала на порятунок збанкрутілого держплемзаводу «Терезине» — щоб погасити всі його борги, знадобилося майже три роки. І тільки тоді взялися за модернізацію й інтенсифікацію виробництва. Нині завершений виробничий цикл і чітка бізнес-модель — це запорука сталого зростання навіть за найскладніших економічних умов. Та, як кажуть Кудлаї, своїми успіхами вони багато в чому завдячують тим духовним цінностям, на яких зростає їхнє родинне дерево (його навіть зобразили на фірмовому знаку, яким уже невдовзі брендуватимуть вироблену в Терезиному продукцію).
Любов’ю і власним прикладом
«Мабуть, найтрагічніше для кожної успішної людини — зрозуміти, що марно прожив, бо твоя справа і твій досвід нікому не потрібні», — зауважує Надія Дмитрівна. І додає, що це велике щастя, коли справу розвиває вся родина. Як у них. У Терезиному сьогодні працює і сестра Івана Миколайовича, і племінники, і свати. Навіть 90-річний батько Микола Мусійович охоче спілкується з молоддю під час семінарів на базі господарства.
Та як передати у спадок власні життєві цінності, якщо в кожного покоління вони свої? Як показує досвід, є ризик суттєвих розбіжностей у пріоритетах і підходах. На переконання Надії Дмитрівни, «жоден примус не дасть того ефекту, якого можна досягнути любов’ю і власним прикладом». Вони з чоловіком ніколи не наполягали, аби їхня дитина займалася якоюсь конкретною справою — давали простір для всебічного розвитку. Тож у приватній школі, куди віддали сина вчитися, малий Дмитро проявив неабиякий інтерес до шахів, музики й мистецтва. Якось зізнався татові й мамі, що дуже хотів би бути архітектором. І, можливо, за інших обставин для хлопчика з таким тонким відчуттям прекрасного архітектура була б прийнятним вибором. Та чи мріяли успішні фермери про те, щоб їх спадкоємець врешті заробляв собі на життя, розвиваючи чужий бізнес? Дотримуючись такої логіки, перевели сина у звичайну сільську школу (тут він, як сподівалися батьки, мав стати ближчим до тих однолітків, із котрими далі йтиме по життю). Вже згодом стало зрозуміло, що це інтуїтивне рішення було стратегічно виправданим. Дмитро поступово пізнавав нові глибини фермерського ремесла, допомагаючи батькам у господарстві. Спочатку неохоче, потім — як обов’язок, а тепер — з усвідомленням власної відповідальності в сімейній справі. А з другом дитинства Євгенієм, котрий нині очолює селекційний центр компанії, вони не лише ефективно взаємодіють на фахових обріях, а й донині товаришують.
З розумом витрачати гроші
Про рішення сина здобувати вищу економічну освіту пані Надія жартома казала знайомим: «Це — щоб надалі міг із розумом витрачати родинні гроші». Втім, через п’ять років роботи в господарстві після закінчення вишу, як зізнається сам Дмитро, прийшло розуміння про необхідність додатково опанувати ще й низку аграрних компетенцій — у сфері тваринництва й новітньої техніки.
Звісно ж, найкращий фахівець навчається протягом усього життя, випробовуючи нові знання на практиці. Так само і Кудлай-молодший, працюючи в родинному бізнесі пліч-о-пліч із батьком, уже набув неабиякого досвіду й самостійно ухвалює більшість операційних рішень. Стають у пригоді наради з фахівцями, конференції й форуми, у яких бере участь. Та й щоденні справи господарські вимагають максимального занурення в кожен із виробничих процесів. Здавалося, тільки недавно сіяли, а тут уже й урожай зібрали. Чудово показали себе цьогоріч на полях компанії гібриди соняшнику й кукурудзи Pioneer компанії Corteva Agriscience, з якою тутешніх аграріїв пов’язує плідна співпраця. Як мовиться, відповідальні контрагенти — надзвичайна цінність у часи ринкової й кліматичної турбулентності. У світі перевірене часом партнерство з покоління в покоління передається успішними фермерами від батька до сина. І традиція ця так само пускає своє коріння в Україні. Легендарний Pioneer — яскраве тому свідчення. А на потенціал такої взаємодії дедалі більше впливають такі важливі чинники, як репутація партнера, комфортність співпраці та її результат.
Мудрими керівниками не народжуються
Хто б сперечався, головне завдання ефективного бізнесу — не наробитися, а заробити. Втім, у сезон молодий фермер на роботі із самісінького ранку й до пізнього вечора.
– Відповідаю за все і «вигрібаю» за все, — посміхається Дмитро Кудлай. І пояснює, що виклики стають дедалі складнішими. Господарська діяльність компанії дедалі більше виходить за межі уявлень про традиційну сімейну справу. Обсяги навантаження збільшуються. Росте й потреба у кваліфікованих фахівцях, а керівник має бути здатний підставити плече на будь-якому етапі процесу. І це вимагає не лише належних професійних знань, а й неабиякої стресостійкості.
Дмитра, котрий навіть у найекстремальніших ситуаціях реагує дуже стримано, в родині називають «енергозберігальним». Хоча, звісно, тільки він сам знає справжню ціну цього зовнішнього спокою. Якось, коли батько був у від’їзді, йому довелося підміняти агронома. Хвилювався дуже. Доки розпланував логістику техніки й працівників, змалював по чотири аркуші на кожне поле…Втім, усе вдалося! І нині ця звичка — візуалізувати всі операційні завдання — дуже допомагає Дмитрові в роботі. Пригадуючи ту форс-мажорну ситуацію, він іронічно зітхає: «Хіба я мав інший вихід?» Щоправда, управлінських навичок, як вважає сам, так швидко не набувають і мудрими керівниками не народжуються — попереду ще десятиліття наполегливої праці в родинній команді.
Мотивувати. Переконувати. Надихати
Майже рік тому в родині Кудлаїв з’явився ще один спадкоємець. Батьками стали Дмитро та його дружина Вікторія. Нині малесенький Іван захоплено пізнає світ, їздить на іграшковому комбайні і вже навіть має першу фотосесію з корівками на фермі в Нідерландах. Щасливі дідусі й бабусі (батьки Вікторії теж працюють у Терезиному) сподіваються, що й онучок виросте гідним продовжувачем родинної справи. Надія Дмитрівна й Іван Миколайович вибудували її так, аби нащадкам було біля чого працювати і чим дорожити. І, звісно ж, пройти свій шлях не марно, примножуючи надбання минулих поколінь й отримуючи від життя задоволення.
«Найбільша помилка, якої можуть припуститися у вихованні батьки, — наголошує пані Надія, посилаючись і на власний досвід, і на мудрість древніх писань, — давати дітям блага. Замість того, щоб балувати, привчати до дурниць і давати все готове, батьки мали б вести по життю своїх нащадків, доки ті не стануть на ноги. Часом доводиться мотивувати, часом — переконувати, часом — надихати»…
Ефективність таких інвестицій, що мають працювати на перспективу, можна оцінити переважно тільки постфактум. Утім, коли йдеться про спадкоємність, навряд чи в батьків є «право на помилку».
Дмитро й Вікторія мріють про те, щоб у картині світу їхнього синочка міцно закріпився горизонт планетарного масштабу. Відтак дитя літає разом зі старшими буквально з пелюшок. Свої фермерські канікули велика сім’я Кудлаїв проводить здебільшого на зимових гірськолижних трасах. Об’їздили майже всю Європу і не тільки. Батько й син — екстремали зі стажем. Тепер поступово звикає до віражів на засніжених схилах і Вікторія. А наступного року ставитимуть на лижі маленького Івана. Коли ж він підросте, Дмитро збирається показати спадкоємцеві Британію, що свого часу вразила і його своєю стриманою красою. З простих людських вражень, які ми привозимо додому з мандрів, власне, й формується індивідуальна мозаїка щастя. На контрастах і порівняннях калібрується господарський погляд, а народжені в радості ідеї закладають підмурівок для особливих починань — у які віриш і за які готовий боротися.
Уже кілька десятиліть Кудлаї щедро інвестують любов, терпіння, відданість, наполегливу працю у свій найважливіший життєвий проєкт. І їхні інвестиції, схоже, вже почали приносити свої перші дивіденди.
ДИНАСТІЯ
З розвитком ринку в Україні розпочалося відродження аграрних династій. Вихідці з тих сімей, де з покоління в покоління передавалися досвід, звички й уміння, завжди мали неабиякі фахові переваги та ширшу сферу застосування своїх компетенцій. Втім, найбільша цінність такої спадкоємності — родина, з її історією, традиціями і надбаною з діда-прадіда життєвою мудрістю . Продовжуючи справу батьків, наступне покоління має шанс поліпшити, вдосконалити і примножити отриманий у спадок багаж, аби передати його своїм дітям. Збагачувати життя тих, хто виробляє, і тих, хто споживає, забезпечуючи розвиток наступних поколінь – ключове призначення Corteva Agriscience™. Розділяючи ці цінності й прагнучи транслювати їх агроспільноті, «АгроМаркет» за підтримки Corteva Agriscience™ реалізовує спецпроєкт «ДИНАСТІЯ». Це не про покликання, не про тонкощі професії, а, швидше, про імідж сім’ї та прагнення досягати нових вершин — аби й діти та онуки хотіли йти цією стежкою, продовжуючи родинну справу.
Олена Синюта
газета “АгроМаркет”, листопад 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті
“АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».