В Європі за системи Free Range найвища щільність посадки птиці – 13 голів/м²

Система Free Range (вільний вигул) передбачає вирощування й утримання птиці, за якого вона, принаймні частину доби, має доступ до простору зовні пташника.

Основна мета такої системи – надати птиці більших можливостей для інсоляції, руху й реалізації своїх поведінкових реакцій.

Нормативні документи щодо системи Free Range в різних країнах мають досить значні розбіжності. Зокрема, у США вони не містять жодних вимог щодо генотипів птиці, тривалості її перебування на вигулі, годівлі та мінімального віку забою. Для маркування продукції як Free Range фермери в США повинні тільки продемонструвати, що птиця має вільний доступ до зовнішнього простору більшу частину свого життя.

Європейське ж законодавство щодо системи вільного вигулу визначає низку вимог, яких виробники мають дотримуватися. Згідно з EU Regulation 543/2008, площа вигулу в розрахунку має становити не менш ніж 1 м²/голова. Для виходу на вигул у пташнику мають бути виконані лази або двері, загальна довжина яких має становити не менш ніж 4 м на кожних 100 м² його площі.

У системі Free Range, як порівняти з інтенсивною системою виробництва курятини, також дещо менша щільність посадки птиці в пташнику: верхня межа – 13 голів/м² за навантаження на 1 м²/27,5 кг. Крім того, у пташнику мають бути встановлені сідала з розрахунку 10 см/голова.

Встановлено мінімальний вік забою птиці – 56 днів, мінімальну тривалість періоду темряви протягом доби – 8 годин. Також на завершальній стадії відгодівлі птиці потрібно давати корм, у якому частка зерна становить щонайменше 70%.

Як повідомлялося, ТОВ «Індичка» має намір вирощувати індичку за системою Free Range з отриманням.