Захист географічних назв продуктів додає регіональним спільнотам сили

Захищати географічні назви продуктів харчування, що походять із якогось певного регіону, — поширена й законодавчо закріплена практика у ЄС. Українським садівникам до цього теж варто долучитися, і то не лише тому, що ми уклали Угоду про асоціацію з ЄС, а й для того, аби садівництво у регіонах зміцніло. Поясню це на прикладі південного овочівництва й садівництва — вирощування черешні у Мелітопольському регіоні, до яких я маю стосунок.

Згідно з законодавством ЄС називати своє ігристе біле вино Шампанським можуть лише винороби з історичної області Шампань на північному сході Франції. Подібне стосується великої кількості різноманітних продуктів харчування й напоїв, наприклад — червоного вина К’янті, яке має вироблятися лише із винограду, вирощеного у Тоскані в Італії, або — сиру пармезан, який, якщо носить таку назву, має походити лише із кількох областей у Північній Італії.

В Україні вже давно сформувався народний бренд «Мелітопольська черешня». Справді, унікальні умови, що склалися у регіоні міста Мелітополь, — багато сонячних днів, особливі ґрунти й вода дозволяють нашим садівникам вирощувати чудові плоди черешні. Ми прагнемо цей народний бренд закріпити за регіоном юридично, аби захистити інтереси місцевих виробників, і то не лише під час експорту, а й на внутрішньому ринку. Ідеться про те, аби реноме Мелітопольської черешні не страждало від неправдивого використання цієї назви аграріями з інших регіонів.

Завдяки захищеній географічній назві продукту ми плануємо отримати не лише авторитет, а й більші прибутки. Передусім, продукт із захищеною географічною назвою спонукає регіональних виробників об’єднати зусилля. Це чимось подібне до кооперації фермерів у продажах. З ефектом, який дає кооперація, я добре знайомий. Завдяки роботі в Українському проєкті бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP), який фінансується зокрема й урядом Канади, я долучився до створення пакувальної платформи у Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області. Ішлося про овочівництво й малих фермерів, які привозили туди вирощену сировину — овочі, безладно насипані у мішки й кошики, й після сортування та фасування отримували готову продукцію, яка відправлялася на експорт. Так от, платформа забезпечила фермерам-овочівникам на 15−20% вищу ціну.

Світовий досвід свідчить, що брендування продуктів за географічно контрольованою назвою дає їхнім виробникам значно більше: до вигод кооперації, яка теж є складовою процесу, додається ще 15−100% ціни. Ця закономірність стосується бренду загалом — він завжди дорожчий, аніж безликий продукт, бо гарантує покупцеві якість де б він цей брендований товар не реалізувався. Так робитимемо й ми: усі учасники асоціації дотримуватимуться однакової технології вирощування, культивуватимуть певні, узгоджені з асоціацією сорти, а ґрунт, вода та сонце зроблять свою справу.

Перші кроки у цьому ми вже зробили. Назву «Мелітопольська черешня» уряд у квітні 2019 року затвердив одну з перших як контрольовану за походженням. У регіоні створено Громадську спілку «Асоціація виробників Мелітопольської черешні», ця некомерційна організація допомогла налагодити комунікацію місцевим виробникам черешні.

Наступний крок — об’єднання економічних інтересів виробників черешні й створення кооперативу. І у цьому буде наша особлива сила. Вже у незалежні часи наша аграрна галузь пережила кілька хвиль зі створення обслуговуючих кооперативів. Їх створювали, а вони не працювали. Чому? Передусім тому, що об’єднували незаможних фермерів, у яких не було ресурсів, аби створити обслуговче підприємство. Отже, фермери об’єднувалися навколо ідеї, але стійкого ґрунту, аби її реалізувати, не мали. Ми ж на Мелітопольщині об’єднали, хай поки лише в громадську організацію, стійкі підприємства, у яких є досвід вирощування черешні та ресурси. У кожного в асоціації щось є. У одного — холодильні потужності, у іншого — сортувальна лінія, а хтось вже має й гідрокулер (для охолодження плодів черешні водою — Ред.) та вантажівки-рефрижератори. Учасники асоціації нині готові на паритетних началах спільно використовувати своє обладнання. Теоретично до нас можуть долучатися й менші фермерські господарства із садами площею кілька гектарів, головне — мають дотримуватися технології вирощування. Нині в асоціації 23 учасники, це найпотужніші черешневі господарства регіону, й ми будуємо амбітні плани на експорт плодів у Європу й Азію.