Потреба винограду у волозі залежить від фази росту
Протягом вегетації вимоги винограду до умов зволоження, його обсяги вологоспоживання суттєво змінюються.
Найменше вологи кущі винограду потребуватимуть у фазу сокоруху. Проте дефіцит води, який іноді стається у цей період, впливає негативно на виноградні рослини.
Зменшення вологості ґрунту до нижнього порогу оптимального зволоження суттєво скорочує у лоз терміни «весняного плачу», або той там не спостерігається взагалі.
Якщо ж навесні у ґрунті вологи надмір, то це затримує у винограду початок сокоруху. Нерідко стається й так, що сокорух через це триває довше.
Надмірна вологість ґрунту навесні шкодить виноградникам, бо суттєво понижує температуру повітря й самого ґрунту.Це стається через пряму втрату сонячної енергії на випаровування води.
Оптимальна вологість ґрунту, яка забезпечує найкращі умови й оптимальні терміни початку розвитку винограду, коливається в межах 75-90% НВ. З початком росту пагонів волого споживання винограду поступово зростає й досягає максимуму в кінці цвітіння.
Зростання витрат вологи пов’язане з поступовим збільшенням транспіраційної поверхні рослин (листя, зелені пагони), інтенсивною транспірацією, під час синтезу органічної речовини обсяги води у рослинних тканинах також збільшуються.
Протягом вегетації найбільше води міститься у верхівках молодих пагонів винограду. З визріванням деревини пагонів вміст вологи в їхніх тканинах зменшується, у добре визрілих тканин він опускається до 42-45%. Поступове зменшення вмісту вологи, від весни й до осені, відбувається й у листі винограду.
Процес не залежить від умов культивування насаджень: поступове, протягом вегетації, зменшення вмісту вологи в органах виноградної лози є закономірним і зумовлене переважно внутрішньою фізіологією рослин, зокрема, зміною властивостей біоколоїдів плазми.
Додати коментар