Зберігання зерна в ангарах має низку недоліків

Недоліки зберігання продукції в ангарах найбільше проявляються саме під час зберігання у цих спорудах зерна.

Перший недолік, порівняно із силосами, полягає в тому, що під ангар у перерахунку на тонну зберігання треба набагато більше площі, отже, під нього потрібно відвести значно більшу земельну ділянку.

Найбільше місця потребує безкаркасний ангар: він завширшки зазвичай вдвічі більший ніж заввишки й найпоширеніші типорозміри таких ангарів становлять 6×3, 8×4, 10×5 – загалом аж до 20×10 м.

Така споруда може бути дуже довгою, але будувати її ширшою та вищою не варто через інший недолік – повністю заповнити всю корисну площу безкаркасних ангарів зерном неможливо.

Це пов’язано з тим, що, незважаючи на товщину металевого листа, з якого його будують (від 0,8 до 3 мм), оболонка ангара, вона ж його стінки, не здатна витримати тиск зернового насипу вищого за 1-1,5 м.

Частково цю проблему можна розв’язати, побудувавши вздовж боків усередині бетонні стінки, що витримуватимуть зернову масу, але заради цього доведеться пожертвувати ще частиною корисної площі.

Більший тиск зернового насипу здатні витримувати каркасні ангари, у яких каркас виконує функцію ребер жорсткості, але й для них у такому разі для будівництва стінок рекомендують використовувати бетонні блоки.

Водночас навіть каркасний ангар із бетонними стінками завантажити аж до самої стелі не вийде, бодай через відсутність техніки, що здатна це зробити.

AgroTimes