Озимий ріпак особливо вимогливий до мінерального удобрення
Посіви озимого ріпаку вимагають збалансованого та достатнього внесення мінеральних добрив.
Мінеральне удобрення необхідне для оптимального росту й розвитку вегетативної маси та кореневої системи рослин, накопичення достатньої для перезимівлі кількості цукрів й інших пластичних речовин.
Зокрема, за осінній вегетаційний період (50–60 днів) озимий ріпак засвоює від загального споживання 30% азоту, 35-40% калію, 25% сірки й бору і 12–15% фосфору та магнію.
Найбільшу увагу треба приділяти забезпеченості рослин азотом. За оптимального водного, температурного режимів й аерації у ґрунті восени мінералізується 30-40 кг/га азоту, який може засвоюватись рослинами.
Восени для розвитку одного справжнього листка необхідно близько 10 кг/га азоту, тому цей процес можна регулювати відповідним унесенням N-добрив.
Після утворення 4-5 справжніх листків азотні добрива вносити недоцільно, тому що це призведе до надмірної кількості води в тканинах і знижуватиме зимостійкість рослин.
Попередником ріпаку озимого в основному є зернові культури. Під час заорювання соломи у ґрунт для її розкладу використовується азот, що може спричинити до дефіциту цього елемента в ґрунті.
Для запобігання азотному голодуванню ріпаку необхідно провести позакореневе підживлення 8-10%-м розчином карбаміду або внести до 1 ц/га аміачної селітри.
Додати коментар