Свобода… під контролем
Суперечливі враження щодо норм нового Закону «Про валюту й валютні операції».
Одразу після ухвалення Закону України «Про валюту і валютні операції» у червні 2018 року простори Інтернету та преси рясніли оптимістичними заголовками на кшталт «Безвіз для капіталу», «Кінець валютного концтабору» тощо. Та, схоже, все далеко не так оптимістично…
Закон набуває чинності 07.02.2019, а за місяць до цього Національний банк України має нас «порадувати» новими нормативно-правовими актами, які регулятор приводить у відповідність до норм цього закону. Крім того, свобода від валютних обмежень з боку України зовсім не означає, що немає жодних обмежень в інших країнах.
Саме по собі прийняття такого документа є прогресивним кроком. І це пов’язано не лише з імплементацією в національне законодавство європейських принципів руху капіталу (Директива Ради ЄС від 24.06.1988 №88/361/ЄС) — новий закон замінить Декрет «Про систему валютного регулювання і контролю», ухвалений ще 1993-го, що вже не надто відповідає потребам сьогодення.
На перший погляд, ми й справ ді можемо розраховувати на певну свободу в сфері валютного регулювання. Загалом його ліберальна модель передбачає надання можливості інвестування за кордон без отримання індивідуальних банківських ліцензій, заміну контролю валютних операцій їх моніторингом, скасування реєстрації в НБУ кредитів від нерезидентів, скасування граничного терміну розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, часткове скасування санкцій за порушення валютного регулювання. Цей перелік дуже оптимістичний, однак чи всіма згаданими благами можна буде скористатися і як скоро? У розділі «Перехідні положення» зазначено, що за наявності нестабільного фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу або за наявності інших ознак, які загрожують фінансовій системі держави, НБУ своїми нормативними актами має право запровадити такі заходи захисту:
• обов’язковий продаж виручки;
• граничні терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями;
• встановити особливості, пов’язані з рухом капіталу;
• встановити дозволи і/або ліміти для проведення деяких валютних операцій;
• резервування коштів для валютних операцій.
Нацбанк має право встановлювати обмеження на операції з валютою фізичних і юридичних осіб, зокрема обмежувати або забороняти видачу коштів з їх поточних і вкладних (депозитних) рахунків, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема вивезення, переказування й пересилання за межі України валютних цінностей. До таких заходів Нацбанк може вдатися за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської і/або фінансової системи країни. Ознаки нестабільності/нестійкості має підтвердити Рада з фінансової стабільності (ст. 71 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679XIV; п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону про валюту). Перелік заходів під урегулювання нестабільності затверджує Нацбанк.
Запроваджувати обмеження й заходи захисту будуть тільки за наявності підстав і в порядку, визначеному законом — аби таким чином забезпечити стабільність фінансової системи та рівновагу платіжного балансу України (п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону про валюту). А порядок застосування заходів захисту, зокрема, критерії їх уведення, подовження строку дії та дострокового припинення встановлює не закон, а підзаконні акти Нацбанку (п. 5 ст. 12 Закону про валюту). Перевагою закону є те, що запроваджувати валютні обмеження НБУ зможе на термін, що не перевищує 6 місяців, до того ж процедура запровадження обмежень є підконтрольною та публічною. Обмеження можуть бути подовжені, однак закон обмежує їх загальний строк дії до 18 місяців протягом 24 місяців.
Закон «Про валюту і валютні операції» скасовує застосування індивідуальних ліцензій для здійснення валютних операцій за кордоном. Для населення це означає можливість інвестувати в цінні папери, нерухомість, майнові права; відкривати рахунки за кордоном та розміщувати на них кошти; здійснювати міжнародні операції з цінними паперами. Для суб’єктів господарювання відкриваються можливості інвестувати за кордон для придбання інших компаній, відкриття представництв і дочірніх компаній; інвестування за кордон у цінні папери та майнові права; розміщувати на валютних рахунках валюту з України та інших країн; здійснювати міжнародні операції із цінними паперами; переказувати валюту як гарантійне забезпечення для участі в тендері; надавати кредити нерезидентам в іноземній валюті. Однак, щоб скористатися перевагами від зняття валютних обмежень, треба розуміти, що за кордоном також існують певні правила, і перш ніж прийняти грошові кошти з України, закордонна фінансова установа має виконати певні процедури. Мова про AML (Anti Money Laundering) та KYC (Know Your Client) регулювання.
Закони щодо боротьби з відмиванням коштів, зароблених злочинним шляхом, почали активно розроблятися після створення FATF, яка відповідає за створення стандартів боротьби з легалізацією коштів, зароблених злочинним шляхом. FATF систематично визначає країни, які не дотримуються зазначених стандартів, й оприлюднює ці дані. Фактично така публічність спонукає країни до впорядкування свого законодавства щодо запобігання легалізації коштів, зароблених злочинним шляхом. KYC — термін із банківського регулювання для фінансових інституцій і компаній, які працюють із грошима приватних клієнтів, — означає необхідність ідентифікувати й установити особу клієнта, перш ніж проводити фінансову операцію. Ця вимога передбачає отримання свідчень про контрагентів, характер їх бізнесу й окремих господарських операцій, для забезпечення яких проводиться фінансова операція.
Вважається, що така практика запобігає відмиванню грошей, фінансуванню тероризму й ухиленню від сплати податків. На сучасному етапі розвитку світової економіки вимоги та стандарти, спрямовані на реалізацію цього принципу, встановлюються на рівні національного законодавства, нормативних документів регуляторів банківського сектору та міжнародних організацій, зокрема FATF. Послідовне впровадження принципу «знай свого клієнта» привело до поступової заборони обслуговування анонімних банківських рахунків. Уже сьогодні українське законодавство зобов’язує банки моніторити походження коштів за великими транзакціями й вимагати від клієнтів підтвердження джерела походження коштів. Без відповідного підтвердження банк може відмовити в обслуговуванні таких неідентифікованих коштів. Слід урахувати, що така практика є нормальною для цивілізованого світу, тому бізнесу й заможним громадянам, які матимуть намір скористатися можливостями зняття валютних обмежень в Україні, доведеться подбати про нормальну податкову історію та про підтвердження походження коштів.
Таким чином, хоч відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» фізичні та юридичні особи — резиденти України матимуть право відкривати рахунки за кордоном і здійснювати операції з валютою, їм слід урахувати положення законодавства відповідної країни. Так, у США рахунок нерезиденту відкриють не в кожному банку, але навіть якщо банк погодиться й омріяний рахунок буде відкрито, слід пам’ятати, що для США Україна — це країна з високим ризиком. Тому, відкриваючи рахунок фізичним особам, наприклад, їх попереджають, що будь-які кошти, перераховані на такий рахунок з України, будуть заморожені. В країнах ЄС особливу увагу приділяють клієнтам, які потрапляють до категорії Shellкомпаній.
Shell-компанія — це юридична особа, яка відповідає хоча б одному з критеріїв:
• реєстрація у юрисдикції, законами якої не передбачено підготовку та подання фінансової звітності компетентним органам;
• відсутність фізичного місця розташування — у компанії немає офісу, тільки поштова адреса та контактний телефон, де зареєстрована юридична особа, в юридичної особи немає локації для ведення господарської діяльності;
• зв’язок із реальною фактичною діяльністю — підприємство не може надати банківській установі документальні докази, що підтверджують зв’язок юридичної особи з фактичною діяльністю або ж діяльність компанії є несуттєво малою.
Таким компаніям у багатьох європейських банках може бути відмовлено у відкритті поточного рахунку (як таким, що мають високий ступінь ризику). Якщо рахунок усе ж відкрито, то він потрапить під тримісячний моніторинг. Банк установлює максимальний ліміт місячного обороту й угоди та забезпечує автоматизований контроль. Крім того, можуть бути встановлені додаткові заходи контролю. Якщо сума обороту або угоди перевищує 20% установленого контрольного ліміту, банк має затребувати договір і отримати висновок AML департаменту перед проведенням платежу. Після закінчення строку первинного моніторингу банк робить висновки щодо його результатів й ухвалює рішення про подальшу співпрацю з клієнтом. Таким чином, прямих заборон й обмежень у країнах ЄС та США практично немає, однак є досить жорсткий моніторинг дотримання вимог AML та KYC.
Відповідно до нового закону, ввезення, вивезення, пересилання поштою готівкових валютних цінностей у сумі більше ніж 10 тис. євро (в еквіваленті на дату перетину кордону) потрібно буде письмове декларування коштів перед ДФС. Порядок декларування затверджуватиме Кабінет Міністрів України (ст. 8 Закону України «Про валюту та валютні операції»), а порядок переміщення валютних цінностей визначає НБУ.
Як ідеться в ч. 7 ст. 16 аналізованого закону, індивідуальні ліцензії втрачають силу — залишаються тільки генеральні ліцензії, які повинні мати банки й небанківські фінансові установи, що здійснюють купівлю-продаж валюти в безготівковій формі. Проте за НБУ залишається право встановлювати ліміти та дозволи на здійснення окремих валютних операцій (ст. 12).
З 07.02.2019 втрачає силу Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 №319/94 та Декрет Кабінету Міністрів України №15-93, які зобов’язують щоквартально подавати Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України й перебувають за її межами. Тобто, за оптимістичним сценарієм нового закону, декларування валютних цінностей має припинитися з 07.02.2019, однак, НБУ має право збирати статистичну інформацію про валютні операції та встановлювати строки її подачі та періодичність (ч. 3, 4 ст. 10 Закону України «Про валюту та валютні операції»). Тобто існує ймовірність, що декларування валютних цінностей набуде нової форми.
Не зовсім чітко врегульованими є питання валютного контролю. З одного боку, фінансові установи безпосередньо контролюють виконання валютних операцій і дотримання вимог валютного законодавства за винятком експортно-імпортних операцій до 150 тис. грн, які не потрапляють під моніторинг. Однак уповноважені організації мають право вимагати від суб’єктів валютних операцій документи, пов’язані з їх здійсненням. Також закон не встановлює, що це можуть бути за документи. Тому, якщо суб’єкт валютного контролю виявить порушення, то має припинити операцію й поінформувати про неї НБУ і ДФС. Відповідальність за ті порушення, які були скоєні до набуття чинності новим законом, настає відповідно до норм того законодавства, що було чинним на момент здійснення правопорушення.
Загалом враження від норм нового закону про валюту вельми суперечливі. Зокрема, щодо — перспектив обіцяної свободи й права регулятора (НБУ) цю свободу суттєво обмежувати. Потреба дотримуватися вимог AML законодавства дає розуміння, що саме у цьому напрямі норми ставатимуть жорсткішими. Слід усвідомлювати, що існує також обмін фінансовою інформацією про рахунки резидентів України в іноземних банках у рамках Common Reporting Standart. І хоча поки що Україна не має відповідного законодавства, та вже у 2020-му вона повинна виконати взяті на себе зобов’язання.
Тетяна Паєнтко,
д-р екон. наук, професор кафедри фінансів КНЕУ ім. В. Гетьмана
газета “АгроМаркет”, жовтень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».