Охарактеризовано принцип дії основних класів фунгіцидів і наведено програми захисту зернових від найпоширеніших хвороб.
|
| Озима пшениця, уражена бурою іржею |
Важливим етапом інтегрованого захисту зернових культур є боротьба з основними хворобами — летючою сажкою, твердою сажкою, фузаріозом колоса, гельмінтоспоріозом, пліснявінням тощо. Обираючи фунгіциди, слід пам’ятати, що спектр їхньої дії має відповідати тим хворобам, що виникають в момент проходження зерновими культурами найважливіших фаз розвитку. Зокрема, для фузаріозу вирішальними є фази кущення та колосіння й цвітіння. Для аерогенних інфекцій (іржа, септоріоз, борошниста роса тощо) важливими є фази від початку до кінця виходу в трубку, поява прапорцевого листка й до фази цвітіння включно.
У фазу виходу в трубку термін захисної дії фунгіциду має становити для пшениці 15–20, для ячменю 5–6 днів. У фазу прапорцевий листок — початок цвітіння термін дії фунгіциду для пшениці має становити 17–20 днів, для ячменю і жита — 11–15. У разі внесення фунгіцидів у фазу колосіння фунгіциди повинні мати захисний період 13 днів.
Проміжки захисної дії основних груп фунгіцидів становлять у триазолів 15–20 днів, у стробілуринів — 15–26 залежно від препаративної форми. Серед триазолів на сьогодні абсолютним лідером є діюча речовина протіоконазол.
Класи фунгіцидів
Залежно від будови діючої речовини фунгіциди розподіляють на хімічні класи. Нагадаємо про основні властивості деяких із них. Так, азоли здатні пригнічувати гриби, кореневі гнилі, тому їх широко застосовують для обробки насіння. Вони малотоксичні для бджіл і теплокровних тварин і мають низьку здатність до біокумуляції. В разі потрапляння у воду можуть тривалий час в ній зберігатися. У ґрунті повільно руйнуються. Однак небезпека забруднення ґрунтових вод невелика через малі норми витрати речовин і сильну сорбцію ґрунтом. До азолів належать безимедазоли, триазоли, імідазоли.
Група бензимедазолів добре діє на церкоспорильозну гниль, снігову плісняву. Утім, в разі частого застосування у збудника хвороб швидко з’являється звикання до препарату. До цієї групи фунгіцидів входять препарати на основі карбендазиму, фуберідазолу, тіофанатметилу, беномілу.
Група триазолів є інгібіторами синтезу стеролу, скорочено DMI. Слід урахувати, що під час застосування триазолів уповільнюється дозрівання культури, налив зерна проходить повільніше, відтак і збирання врожаю відбувається пізніше.
Діючі речовини імідазолів проникають в листок і залишаються в ньому, не рухаються по рослині після проникнення. Особливо ефективні ці препарати в боротьбі з виляганням і ламкістю стебел, а також септороіозом і жовтою плямистістю листя. Найпоширеніша діюча речовина — прохлораз у сумішах: прохлораз + пропіконазол, прохлораз + флугінконазол, прохлораз + флутріафол + піриметалін.
Особливістю морфолінів є добра дія за низьких температур. Вони мають виражений «стоп ефект». Найсильніше впливають на борошнисту росу — завдяки швидкому висиханню ниток борошнистої роси та її спорів, також є інгібіторами синтезу стеролів. Блокують ферменти синтезу стеролів редуктази й ізомерази. Зазвичай у грибів не виникає стійкості до морфолінів
Принцип дії стробілуринів має одну особливість: вони утворюють у восковому шарі листка стабільний запас, звідки відбувається поступова безперервна доставка всередину листка. Дія стробілуринів спрямована проти ранніх стадій інфекції, а це означає, що блокується проростання спорів, а також проникнення в листок гіфа зі спори. Виникає сильна профілактична дія протягом значного періоду часу. Утім, лікувальна дія стробілуринів незначна, тому дуже важливо застосувати препарати раніше, як почнеться масове зараження рослин.
Щодо питання утворення стійкості грибних інфекцій до стробілуринів, то, справді, в Німеччині виникла така проблема, зокрема, таких хвороб, як жовта плямистість і септоріоз. Для подолання резистентності треба знизити накопичення інфекції — заорюючи солому, дотримуючись сівозміни, використовуючи стійкі сорти, уникаючи ранніх строків сівби. Крім того, слід додавати в бакову суміш до стробілуринів інші діючі речовини: триазоли й морфоліни, а в разі високої ймовірності зараження домішувати хлорталоніл із контактною діючою речовиною. Суміші стробілуринів потрібно застосовувати раз на рік.
До групи стробілуринів належать пікокси стробін, азоксистробін, піраклостробін, трифлоксистробін, флукосистробін, кресоксим-метил, димоксистробін.
Методи боротьби з фузаріозом
Фузаріозна інфекція стає все більшою проблемою у вирощуванні зернових культур, яка спричиняє втрати врожаю та зниження якості зерна. Збудники цієї патогенної мікрофлори накопичуються у ґрунті. Оскільки фузаріоз має сапрофітні властивості, то правильний процес утилізації поживних решток є майже вирішальним. Основне завдання полягає у витісненні грибів роду Fusarium із поживних решток і заміна їх іншими мікроорганізмами із сапрофітними властивостями, які на відміну від Fusarium як мінімум не шкодять культурним рослинам, а як максимум — сприяють їх росту й розвитку. Для цього потрібно якомога сильніше подрібнити пожнивні рештки та рівномірно розподілити їх по полю, після чого внести деструктори целюлози. Ми рекомендуємо застосовувати біопрепарати на основі грибів роду Trichoderma. Для запобігання передачі інфекції потрібно перервати ланцюг висівом проміжних культур, зокрема сидератів. Найкращими є гірчиця, гречка, пелюшка.
Захист від фузаріозу колоса
Боротьба із фузаріозом колоса на пшениці складається з двох етапів: профілактики та безпосереднього лікування фунгіцидами. До профілактики фузаріозу належить правильне формування густоти рослин. Експериментально встановлено, що розвиток хвороби в загущених посівах збільшується в 1,6 раза. Обертання пласта зменшує зараження фузаріозом у 2,1 раза. Найкраще переміняти поверховий обробіток з оборотом пласта. Високий фон азотного живлення провокує зараження фузаріозом в 1,3–1,6 раза. За використання фунгіцидів установлено, що ефективність використання препарату Фундазол (дворазова обробка) не перевищує 51,5%.
Рекомендується через рік поперемінно застосовувати поверхневий обробіток ґрунту з оранкою; не згущувати посіви; азотні добрива вносити так, щоб не допускати їхнього надлишку, уникати пізніх підживлень, коли є загрози фузаріозу. Враховувати чинникик епіфітотійного розвитку: наявність запасу інфекції, наявність чутливих рослин в сівозміні. Дія фунгіцидів має бути максимальна: вона збільшується в разі комплексного застосування з прилипачем. Застосовувати фунгіциди слід за ефективністю в порядку зниження: тебуконазол > бромуконазол > фенпропіморф > пропіконазол > ципроконазол > прохлораз > беноміл.
Наводимо приклад програми захисту пшениці за різних ступенів ураження, розробленої в Німеччині:
• одноразова обробка за незначного ураження септоріозом, борошнистою росою, жовтою плямистістю проводиться у фази прапорцевий листок — колосіння фунгіцидами на основі діючих речовин пираклостробін, епоксиконазол, фенпропіморф, трифлоксистробін.
• дворазова обробка за високого ступеня зараження проводиться у фази початок виходу в трубку до середини виходу в трубку та прапорцевий листок до початку колосіння із застосуванням триазолу невеликою дозою, бакова суміш стробілурину й триазолу з пониженою нормою.
Олег Скуфінський, директор ПП «Агроторг-Поділля»
Співавтори: Богдан Каменщук, Катерина Поліщук, кандидати с.-г. наук
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
