Вирощування фундука на деревоподібній підщепі цілком відповідає сучасним промисловим технологіям садівництва.
Ліщина звичайна (Corylusavellana L.) – фундук – в економічному плані є досить прибутковою горіхоплідною культурою. Вона не вибаглива до агрокліматичних умов, її дикі форми поширені у всіх плодових зонах України. Для сучасних сортів характерна висока посухостійкість і зимостійкість – окремі сорти навіть в період квітування витримують зниження температури до -5…-8 °C.
На жаль, фундук почав у нас набувати популярності лише недавно, й переважно в аматорському садівництві. Промислових насаджень на великих площах нині ще мало, і вони не задовольняють попиту національних споживачів і товаровиробників. Разом із тим українські виробники продуктів харчування витрачають величезні кошти на імпорт плодів ліщини.
Цій культурі слід приділяти більше уваги та впроваджувати у промислове садівництво високопродуктивні вітчизняні й зарубіжні сорти. Перспективним є й створення насаджень деревоподібних форм ліщини, закладання плантацій фундука на деревоподібній підщепі – це дозволить поширити вирощування культури в регіони із суворішим кліматом та підвищити продуктивність і довговічність плантацій у зоні традиційного вирощування ліщини.
У природі фундук представлений численними кущовими видами, а також кущо-деревними і деревоподібними. Деревоподібний вид ведмежий горіх (Corylus colurna L.) є перспективною підщепою для кущового фундука. Його природний ареал поширення – Східна Європа. У дорослому віці це розлого-пірамідальне дерево висотою 2530 м, у плодоношення воно вступає на 16-17 рік, та живе 250–300 років. Як плодова культура ведмежий горіх цінності майже не має (плоди дрібні і з надзвичайно міцною шкаралупою). Однак під час селекції, метою якої є отримання деревоподібних форм і сортів фундуку з підвищеною зимостійкістю, а також в ландшафтному і декоративному садівництві ведмежий горіх має перспективу. В Україні дорослі, старші від 150-річного віку насадження ведмежого горіху є в дендрологічному заповіднику «Софіївка» (м. Умань), а 35-річні екземпляри – у дендропарку Інституту садівництва в Києві.
Глибоких наукових досліджень щодо використання ведмежого горіха як деревоподібної підщепи для ліщини ні в Україні, ні за кордоном майже не проводилось, є фрагментарні згадування (Болгарія) того чи іншого етапу розмноження. Цілісної технології виробництва плодів фундука на цій підщепі ще не існує. Передусім це пов’язано із складністю розмноження підщепи. Щоб налагодити промислове виробництво підщепного матеріалу, слід попередньо виконати ґрунтовні фізіологічні дослідження щеплених компонентів, їх життєздатності в умовах розсадника і саду, а також способів розмноження.
Також треба виконати добір і виділення форм ведмежого горіха, які б оптимально відповідали умовам деревоподібної підщепи для ліщини. Особливу увагу слід приділити формуванню крони-куща на деревоподібній підщепі та її впливу на продуктивність насаджень.
Фундук на деревоподібній підщепі відзначається високою швидкоплідністю і продуктивністю, закладання жіночих і чоловічих квіток проходить на саджанцях у рік щеплення, тому дворічна щеплена рослина вже починає плодоносити. Натомість відсадкові саджанці ліщини починають плодоносити лише на 4-5-й рік, тобто за швидкоплідністю таке сортопідщепне комбінування стоїть на рівні кісточкових порід.
За даними автора, врожайність соту Боровський, щепленого на ведмежому горіхові, швидко зростає із дорослішанням кущо-дерева . У віці 7–15 років вона сягає 12,4–20,8 ц/га, а у 20–27 років – 43–112 ц/га. Слід також наголосити, що сорт Боровський не належить до високопродуктивних сортів.
На відміну від деяких плодових порід у комбінуванні ведмежий горіх – ліщина немає проблеми із сумісністю щеплених компонентів. Підтвердженням довговічності й життєздатності такого комбінування служить 25-річний екземпляр сорту Боровський та ряду інших сортів на ведмежому горіхові, які успішно ростуть, розвиваються і приносять якісні плоди, без будь-яких анатомічних чи фізіологічних проявів ознак несумісності. Якщо у деяких плодових порід у разі несумісності компонентів чи різної сили їх росту спостерігається значна диспропорція по діаметру в місці зростання компонентів, то у разі поєднання ліщини та ведмежого горіху вона відсутня.
Ведмежий горіх, на противагу кущовому фундуку, має міцну, добре розвинену і глибоко проникаючу в ґрунт кореневу систему, яка в природний спосіб сприяє оптимізації іригаційних і агрокліматичних компонентів середовища і дозволяє отримати не тільки високоякісну товарну продукцію, а й успішно поширити промислову культуру фундука на деревоподібній підщепі в північно-східні регіони України, а також в інші ґрунтово-кліматичні зони (Карпати), де кореневласна промислова культура ліщини має певні ризики.
Під час використання ведмежого горіха як деревоподібної підщепи для ліщини автору вдалося виділити форму із гладкою корою по типу фундука або берези, до родини яких ведмежий горіх належить. У виділених рослин відсутній корковий відмерлий прошарок кори товщиною 1,5–2,5 мм, характерний для ведмежого горіха, і котрий, на думку автора, суттєво впливає на приживлення компонентів. Виділена форма також продукує поросль, що не властиво цьому виду, але може започаткувати цікавий напрямок в селекції деревоподібних форм фундука.
Особливості агротехніки
У створенні промислових насаджень фундука на ведмежому горіхові важливим моментом є опрацювання форми крони і висоти штамба, параметри яких забезпечували б високу продуктивність, обмежували габітус крони та дозволяли механізувати збір плодів. Доцільно створювати кулясту крону та крону у формі віяла. Та й ті формуються на певній висоті штамба, при цьому друга відрізняється від першої орієнтацією в площині ряду. В головці куща розміщується певна кількість різновікових гілок, які періодично, мірою зниження продуктивності і якості плодів, видаляються та замінюються новими. За рахунок циклічної заміни плодових гілок така конструкція крони забезпечує тривалий період експлуатації насаджень та дозволяє реалізувати високий природний і біологічного потенціал ведмежого горіха як сильнорослої підщепи. Оптимальний термін продуктивної експлуатації ліщини на деревоподібній підщепі без тривалих досліджень назвати складно, але, зважаючи на біологічний вік фундука в межах ста років, можна з великою ймовірністю стверджувати, що промислова експлуатація в оптимальних агротехнічних умовах буде досить тривалою.
Коротко зупинимось на перевагах, особливостях та відмінностях деяких агроприйомів виробництва плодів ліщини в промислових насадженнях на деревоподібній підщепі. Підготовка ґрунту під штамбові насадження фундука обов’язково повинна включати плантажну оранку, як це проводиться під всі плодові породи. Оранку виконують на глибину 40–80 см, залежно від гумусного горизонту, а на дерново-підзолистих ґрунтах – із поглибленням перехідного горизонту до 15 см. Залежно від родючості ґрунту за результатами агрохімічного аналізу вносять органічні та мінеральні добрива, а за потреби також і меліоративні елементи, довівши їх до оптимального рівня. Органічні та меліоративні добрива вносять під час основної оранки в осінній період. З метою економії добрива можна вносити в ями під час садіння (восени або навесні), азотні добрива вносять у період вегетації.
Схема садіння деревоподібних рослин фундука коливається в межах 6-4 х 6-3 м і залежить від природної родючості ґрунту, сили росту сорту, кліматичної зони і рельєфу місцевості. Також впливають кліматичні складники і можливості зрошення. За вирощування штамбової культури важить висота штамба і спосіб формування кущо-крони. На ґрунтах із високою природною родючістю і в зрошуваних умовах сильнорослі сорти садять розріджено, у богарних умовах і на бідних ґрунтах насадження значно ущільнюють.
Промислові насадження горіха на штамбовій деревоподібній підщепі рекомендуємо закладати за схемою 7-6 х 6-4 м, але при виборі конкретної схеми крім факторів, які були враховані для кореневласної культури, слід зважати на форму крони і висоту штамба.
Обрізування в обох типів насаджень протягом перших 5–7 років є мінімальним і не вимагає значних затрат. Його виконують так само, як і для кореневласних насаджень.
Штамбова культура вимагає творчого підходу до формування крони. Під час закладання плантації 1-2-річними саджанцями їх щеплену частину вкорочують на 30–40 см для формування головки майбутньої кущо-крони. У наступні роки в головці крони формують відповідну кількість різновікових скелетних гілок. Для формування кулястої крони лишають 17–20 гілок, для формування віяла 11–15 гілок, розташованих у площині ряду.
Доглядаючи молоді рослини, слід стежити за рівномірним розміщенням скелетних гілок у відведеній їм площині формування, не допускаючи надмірного загущення крони. У перші 3–5 років життя скелетні гілки майже не вкорочують, за винятком сильних приростів, довжина яких перевищує 2,7–3,8 м (сорт Караманівський) й визначається як сортовими особливостями, так і висотою штамба. Зі старінням плодових гілок інтенсивність їх обрізування збільшується. Починаючи із 7–9-річного віку врожайність і якість плодів на скелетних гілках починає поступово знижуватись, тому для підвищення продуктивності й подовження терміну промислової експлуатації насаджень їх поступово замінюють, видаляючи на кільце в основі головки кущо-дерева.
Переваги штамбової культури фундука на деревоподібній підщепі очевидні: вона дозволяє розширити ареал культури; оптимізувати і раціонально використати природній потенціал родючості ґрунту; зменшити фізичне навантаження на операціях догляду за насадженням; поліпшити систему догляду за насадженнями завдяки комплексу машин і агроприйомів, що традиційно використовуються в садах; механізувати збір урожаю.
Микола Матвієнко, канд. с.-г. наук
журнал “Садівництво по-українськи”, грудень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
