На початку квітня Кабінет Міністрів України призначив головою Державного агентства рибного господарства Ярему Коваліва. Юрист за освітою, він став одним із тих, хто поміняв бізнес на державну службу. Журналісти газети «АгроМаркет» запитали в пана Коваліва про те, як він реформуватиме один із найкорумпованіших секторів аграрної галузі.
— Скільки риби сьогодні виробляється та споживається в Україні?
— Згідно з офіційними даними, загальний обсяг споживання риби та рибних продуктів в Україні минулого року становив 520 тис. тонн. На кожного українця у 2014 році припадало 10,8 кг риби та рибних продуктів. У Європі цей показник перевищує 20 кілограмів. За оцінками багатьох експертів, близько 70% риби на нашому ринку — імпортна. Минулого року в Україну риби та рибних продуктів було завезено на 685 мільйонів доларів, а 2013-го — на 988 мільйонів доларів. Найбільше риби ми купуємо в Європі (61% цього обсягу імпорту), насамперед — у Норвегії. В Україні виловлюють і виробляють 30% спожитої українцями риби, хоча сьогодні немає вірогідної інформації про обсяг виловленої продукції, відповідно важко зрозуміти загальний обсяг ринку й розподіл часток. За офіційними даними, обсяг виловленої в України риби становить 91,3 тис. тонн, проте в експертів галузі й учасників ринку є сумніви щодо об’єктивності офіційної оцінки запасів у наших водоймах й обсягів її вилову. Учасники ринку кажуть про обсяги, які відрізняються в рази — залежно від того, кому яка цифра зручніша.
— Однак існують же певні квоти на промисловий вилов риби?
— Так, квоти існують. Проте насправді обсяги вилову риби сьогодні фактично ніхто не контролює. Рибалки жаліються на те, що водойми наскрізь перекриті сітками, промисловики ж звинувачують у цьому любителів, любителі — промисловиків, і всі завжди браконьєрів. Слід констатувати, що в держави відсутня система контролю любительського вилову риби, адже налічується всього 500 штатних одиниць інспекторів, і вони фізично не можуть здійснити контроль промисловиків, любителів і ще боротися з браконьєрами. Недосконала система контролю та звітності потребує негайного реформування, і над цими питаннями ми сьогодні працюємо.
— Хто здійснює контроль над реальними обсягами вилову?
— Територіальні підрозділи нашого агентства. Однак, ураховуючи рівень зарплат працівників і катастрофічний стан забезпечення, важко очікувати від звичайного рибінспектора, місячна зарплатня якого 1500 гривень на місяць, ефективного контролю. Крім того, держава не забезпечує його паливно-мастильними матеріалами. Така ситуація фактично закликає працівників до корупції. Крім того, існує проблема подання звітності, не всі суб’єкти, що працюють у галузі аквакультури чи промислового вилову риби, подають необхідні та вірогідні дані.
— Що конкретно ви маєте намір зробити, щоб виправити ситуацію?
— Ми маємо на меті зробити роботу агентства максимально відкритою, встановити для всіх рибалок прозорі та чесні правила, дотримання яких мають ефективно контролюватися. Я вважаю, що мають відбутися глибокі реформи в органах рибоохорони, кількість територіальних підрозділів Державного агентства рибного господарства потрібно оптимізувати. Шляхом створення басейнових управлінь ми зможемо залишити кількість інспекторів, натомість скоротити адміністративний персонал (керівників, заступників, спеціалістів із боротьби з корупцією). Це дасть змогу підняти зарплату працівникам. Підбір персоналу відбуватиметься на конкурсній основі після проходження відповідного навчання й атестації. Проте цю ідею треба обговорити з експертними установами та громадськими організаціями, з усіма причетними гравцями ринку. Тому я запрошую всіх до відкритої дискусії. Ми налаштовані створити нову прозору структуру, яка зможе належними чином виконувати контрольну й охоронну функцію…
— Яка знову стикнеться з проблемою браку ресурсів, обладнання й таке інше?
— Це не менш важливе запитання. Євросоюз готовий надавати супровід агентству в здійсненні структурних реформ у частині управління рибальством. Ми також просимо їх допомогти з матеріально-технічним забезпеченням. Відповідні переговори вже відбуваються з міжнародними інституціями та представниками Європейського Союзу в Україні. Одним із проектів є отримання від Норвегії систем постійного супутникового спостереження за промисловими суднами та ведення електронної системи промислової звітності, яка дозволить відслідковувати пересування суден і вести електронний журнал вилову риби. Якщо пояснювати простіше, то це працює таким чином: кожне промислове судно обладнано GPS-датчиком. Рибоохорона може приїхати в будь-який момент і перевірити, що саме й скільки виловило це судно.
— Якщо подивитися на офіційну статистику за перший квартал поточного року, то приблизно половину риби у внутрішніх водоймах України виловили промисловики, а іншу половину було вирощено в ставках. Орендувати ставок на законних підставах сьогодні дуже важко. Ви збираєтеся розв’язувати цю проблему?
— Так і є. Щоб сьогодні отримати право оренди на ставок, треба пройти близько десятка інстанцій. Зрозуміло, що це створює умови для корупції, бо в жодного підприємця не вистачить терпіння, щоб пройти всі ці «кабінети» чесно. Ми маємо намір спростити процедуру, реалізувавши принцип «єдиного вікна». Однак тут є ще один важливий момент. Сьогодні квоти на промисловий вилов риби невиправдано дешеві. Ми ж хочемо створити здорову конкуренцію між тими, хто працює в аквакультурі та промисловим виловом.
— У Верховній Раді зареєстровано законопроект, яким пропонується ввести 5-річний мораторій на промисловий вилов риби у багатьох річках і прилеглих до них водойм, зокрема в Дніпрі. Ви підтримуєте цю ініціативу?
— Ні, не підтримую. По-перше, не зрозуміло, що робитимуть тисячі людей, які сьогодні працюють у цій галузі. Така заборона може створити більше проблем, ніж покликана вирішити. По-друге, якщо така заборона буде введена, то вилов риби може відбуватися нелегально через різноманітні корупційні схеми, кількість яких збільшиться. І, з рештою, по-третє, вона не розв’яже основної проблеми, заради якої це все нібито робиться — збільшення запасів риби. Замість цього ми хочемо знайти компромісне рішення: врегулювати порядок промислового вилову — визначити зони, де можна і де не можна ловити рибу. Вже відбулися консультації з громадськими організаціями, наразі спільно працюємо над новими нормативними документами, які не лише врегулюють вилов, а й задовольнять інтереси всіх представників галузі, економічно врівноважать умови роботи підприємств аквакультури та промисловиків, а також дозволять забезпечити сталі запаси риби.
— Коли ви розраховуєте отримати конкретні результати від проведених реформ?
— Наразі Держрибагентство разом зі спеціалістами Мінагропрому, міжнародними експертами та представниками громадських організацій обговорюють концепцію реформ галузі, презентувати ми її будемо в середині липня, плануємо, що повна реалізація триватиме близько 1,5 роки. Разом із тим, ми вже сьогодні працюємо в кількох напрямах і результати можна буде відчути вже до кінця 2015 року. Зокрема, ми відкриємо повний доступ до тих інформаційних баз, які веде агентство, що зробить неможливим здійснити значну частину тіньових схем у галузі.
Розмовляв Дмитро Сімонов
газета “АгроМаркет”, червень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
