Щоб сад перезимував без втрат, упродовж вегетації йому слід забезпечити правильні режими живлення та зрошення.
Клімат України змінюється в бік потепління — середньомісячні температури січня (найхолоднішого зимового місяця) за останні 10–12 років зросли на 3 ˚С. Протягом більшості останніх 10–15 років під час холодних періодів маємо фактично дві зими: у листопаді-грудні та в лютому. Однак під час зим 1986–1987, 2005–2006 та 2011–2012 рр., які мали критично низькі температури, найхолоднішим був січень, хоча пік холодів і зміщувався з початку місяця (морози на Різдво) до його ІІІ декади (морози на Водохреща). Зазначимо, що до зими 1986–1987 рр. повторюваність холодних зим мала період 10–14 років. На зиму 2005–2006 рр., яка насамперед була катастрофічною для садівництва північно-східних регіонів, в Україні чекали 19 років. Однак критичні для кісточкових культур і груші морози в Україні трапилися вже за шість років по тому, під час зими 2011–2012 рр.
Критичні періоди
Можна стверджувати, що глобальні зміни клімату призводять до збільшення кількості небезпечних аномальних явищ: повеней, суховіїв, різких перепадів температур — від сильних морозів до надмірного потепління, відлиг, морозів восени та на початку весни, заморозків, граду, ураганних вітрів тощо. Однак найбільшу небезпеку садівництву несуть:
Зимостійкість
Зимостійкість — це властивість рослин витримувати без пошкоджень комплекс умов перезимівлі. Ця властивість постійно перебуває в полі зору як садівників-практиків, так і садівників-учених. Труднощі повного вирішення цього питання полягають у тому, що на формування здатності рослин витримувати комплекс небезпечних умов перезимівлі впливають в першу чергу умови їх вирощування, які так само, як і кількість опадів чи наявність посух, тривалість вегетаційного періоду, родючість і вологозабезпеченість ґрунтів й інші природні фактори, практично в усіх зонах плодівництва не є постійними за роками.
Не менш важливе значення мають умови, які залежать від компетентності садівника — його знань біології рослин, дотримання вимог технології.
Необхідно враховувати й те, що різні за віком насадження мають свої особливості щодо догляду, ступінь інтенсивності вирощування в різних садків також різниться. Останній фактор найголовніший. Так, традиційна, розрахована на 6-метрові міжряддя агротехніка яблуні практично не придатна для насаджень із міжряддями 3–4 м. Адже якщо раніше дерево повинне було починати плодоносити з четвертого-п’ятого року після садіння, то сьогодні в інтенсивному саду — із першого-другого. Інше актуальне питання, яку крону, щоб бути зимостійкими, мусять мати дерева, якщо відстань між ними в ряду 1 м і менше.
Слід звернути увагу на те, що інтенсивні насадження за своєю природою більш вразливі, ніж наші традиційні сади, де більш морозостійкими були як сорти, так і насіннєві підщепи, особливо якщо їх порівняти з клоновими карликовими. А саме останні, як правило, і використовуються в інтенсивних садах.
Різняться морозостійкістю й породи та сорти — вона формується у певних ґрунтово-кліматичних умовах місця їх виведення (походження). Не менш значимі й антропогенні фактори.
Захист від зимових пошкоджень
Багаторічні дослідження лабораторії фізіології рослин і мікробіології ІС НААН довели, що для підвищення зимостійкості плодових дерев необхідно витримувати такі умови вирощування, перед усім, водного режиму та живлення, за яких дерева на початку вегетації активно росли, а в другій половині вегетаційного періоду їм би було забезпечено гальмування росту, визрівання деревини, накопичення запасних речовин і перехід до стану спокою. Саме в другій половині вегетації починається підготовка рослин до зими. У цей період важливо забезпечити гарний стан листкового апарату, високу інтенсивність фотосинтетичних процесів. Також рослинам у цей час найдужче шкодить брак вологи. Посуха та недостатнє вологозабезпечення призводять до послаблення фотосинтезу, передчасного завершення ростових процесів, значного зменшення зимостійкості тканин кори та камбіальної зони. Під час вегетації насаджень надзвичайно важливо забезпечити рівномірне та оптимальне зволоження ґрунту. Наприклад, у регіоні моніторингу Інституту садівництва НААН, за умов посушливого вегетаційного періоду 2013 року, евакотранспірація (випаровування з відкритої поверхні) перевищувала надходження вологи з опадами на 350 мм. Інтенсивні опади у вересні вже не виправили ситуацію, як наслідок — плодові рослини були недостатньо підготовлені до перезимівлі. Лабораторні випробування рослин холодом у зимовий період, проведені за допомогою спеціального холодильника для наукових робіт (холодильна установка генерувала низькі температури в діапазоні 0…–40 °С), показали, що всі досліджувані плодові породи, зокрема й сорти та гібриди яблуні, знизили морозостійкість на 4–5 °С.
Режими зрошення
Поливати сад необхідно своєчасно, а вологість ґрунту необхідно тримати близько 70–80% повної польової вологоємкості. За крапельного зрошення небезпечною є й тривала перерва у поливі. За умов недостатнього зволоження дерева на карликових підщепах формують структури, що утримують вологу, подальше поновлення зрошення призводить до насичення деревини зв’язаною в мікрокапілярах вологою (під час морозу наявність цієї вологи в тканинах створює загрозу їх розриву та пошкодження). Тобто надмірні перерви під час зрошення унеможливлюють ефективне загартування та призводить до зниження морозостійкості плодових рослин.
Важливо також не допускати перезволоження ґрунту. Надлишкова вологість для саду небезпечна, особливо шкодить вона абрикосу. Щоб компенсувати дію надлишкового зволоження ґрунту в міжряддя слід висівати сидерати, вносити фосфорно-калійні добрива та здійснювати дренаж.
Роль добрив
На підвищення морозостійкості плодових рослин досить ефективно впливають мінеральні добрива. Оптимальним є ранньовесняне внесення азоту й фосфору (60–90 кг/га д. р.) і 120 кг/га д. р. калію. Найбільш чутливі плодові до азотних добрив. Великі дози азоту спричиняють затягнутий ріст, спотворюють період підготовки рослин до зими, зменшують зимостійкість. Брак азоту в ґрунті гальмує ростові процеси, зменшує розмір листків й інтенсивність фотосинтетичних процесів, це ослаблює дерева та сприяє їх пошкодженню під час перезимівлі. Помірне, у невеликих дозах, унесення азотних добрив сприяє ростовим процесам і підвищує зимостійкість плодових рослин.
Фосфорно-калійні добрива за їх унесення в другій половині вегетації (І декада серпня) сприятимуть зростанню морозостійкості та підвищують імунітет рослин. Високою є ефективність цих добрив у зрошуваних садах та в регіонах достатнього зволоження. Загалом їх багаторічне внесення підвищує врожайність яблуні на 14–26%, а також покращує лежкість плодів.
Захист від сонячних опіків
Найпоширенішим, а тому й найнебезпечнішим типом пошкоджень плодових дерев у всіх плодівничих зонах України є пошкодження кори та камбію стовбура та розгалужень гілок сонячними опіками. Особливо потерпають від сонячних опіків молоді насадження яблуні зимових сортів, найбільш вразливі вони, коли вступають у планове плодоношення. Для попередження пошкоджень стовбури та скелетні гілки обв’язують білим папером, перфорованою матовою плівкою, ефективною є і побілка сумішшю вапна та глини з додаванням мідного купоросу, застосовують також водоемульсійні фарби ВС-511 та ЛКМ.
Після перезимівлі слід провести ретельне обстеження насаджень і передбачити заходи для відновлення їх стану, а також провести лікування дерев за допомогою спеціальних садових замазок.
Олег Китаєв, канд. біол. наук,
Інститут садівництва НААН України
журнал Садівництво по-українськи, жовтень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Садівництво по-українськи та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
