Малі підприємства мають унікальний ресурс для конкуренції з великими: згуртований колектив, де відповідально ставляться до кожної ланки виробничого процесу.
Товариство з додатковою відповідальністю «Фундукліївське хлібоприймальне підприємство», що в смт Олександрівка Кіровоградської області, не має ні великих потужностей, ані суперсучасного обладнання. Тому в нинішніх умовах йому доволі складно конкурувати з набагато більшими господарствами. Однак ці «вади» на «Фундукліївському ХПП» навчилися використовувати з користю для себе. Як підприємству вдається триматися на плаву, розповів директор товариства Василь Зеленько.
Василю Петровичу, скільки на Олександрівщині підприємств, подібних вашому, як гостро відчуваєте конкуренцію?
– Почну з того, що «Фундукліївське ХПП» існує з 1932 року. Були державними, нині працюємо як товариство з додатковою відповідальністю, співзасновниками якого є близько сотні акціонерів. Маємо у своєму розпорядженні 11 підлогових складів, розрахованих на одночасне зберігання 30 тис. т зерна. Звісно, це небагато. Колись подібних заготівельних підприємств було всього два на наш Олександрівський район, тепер — кілька десятків, і майже кожен із них будує свої елеватори. Окрім того, відчуваємо конкуренцію із сусідньої Чигиринщини — одна нібулонівська «Вітове» чого варта! Однак тримаємося.
За рахунок чого?
– Насамперед завдяки власному виробництву зернових і технічних культур. Орендуємо земельні ділянки на території п’яти сільрад і на них вирощуємо озимі ячмінь і пшеницю, горох, кукурудзу, соняшник. Маємо непогану техніку, хоч і не надто нову, не надто дорогу, але вона в доброму робочому стані. Виробництво за рік дає 13—15 млн грн товарної продукції. Це 90% фінансового результату, решту прибутку отримуємо від заготівельної діяльності. Як бачите, без виробництва ми не вижили б. Могли б мати й набагато вищі фінансові показники, але… сплачуємо податки. Лише минулого року заплатили 1 млн 100 тис. грн податку на прибуток, ще понад 1 млн грн — єдиного внеску. Дехто з колег-хлібоприймальників дивується: мовляв, «ти не міг заплатити 200 тис. грн, а на мільйон купити техніки абощо?» Проте ми давно вирішили: працювати за законами — подобаються вони нам чи ні. Так спокійніше.
Яким чином досягаєте високої врожайності?
– За новітніми технологіями не женемося, працюємо за принципом: якщо до землі рук не прикладеш, хоч на космічному кораблі землю ори — результату не буде. Вчасно виконані всі технологічні операції, нові сорти культур, гібриди, дотримання сівозміни — оце й усі наші секрети. Щоб земля не виснажувалася, після кукурудзи сіємо горох: знаємо, що по гороху наступного року з мінімальними затратами на добрива, засоби захисту, дизельне паливо та працю можна отримати добрий урожай пшениці. Після цього знову можна сіяти кукурудзу або соняшник.
Складам уже майже 80 років. Чи не відлякує ваших клієнтів їхній поважний вік?
– Так, справді, ми обходимося без потужних сучасних елеваторів, башт, силосів. Натомість деякі трейдери воліють укладати угоди саме з нами, бо завдяки підлоговому зберіганню в нас створено ідеальні умови для збереження якості зерна, особливо кукурудзи. Сучасні елеватори заввишки 24 м для цієї культури абсолютно не придатні, адже кукурудза б’ється, падаючи з такої висоти. У нас же замість шкребкових транспортерів, які травмують зерно, стоять гумові стрічки. Ще один плюс: завдяки півметровим стінам й утепленому даху зерно, яке в нас зберігається, менше реагує на перепади температури, а отже, менше псується. В умовах же силосного зберігання, коли взимку нічна температура знижується до —20 °С, а вдень підвищується до +2 °С, зерно то замерзає, то відтає. Яка тут може бути якість? Утім, ви не думайте, що ми цураємося прогресу. Від наших старих складів фактично залишилося лише приміщення, а механізми на 80% поміняно. Ми й далі їх модернізуємо, підлаштовуючись під вимоги часу: оновлюємо очистку в сепараторній, установлюємо аспірацію, покращуємо умови праці. Зробили автопід’їзди — тепер до нас заїжджає не лише ЗІЛ із причепом, а й 60-тонна єврофура. Тобто можемо працювати з будь-якою авто- та залізничною технікою. До речі, близькість до залізничної станції — ще одна перевага, бо зерно трейдера, яке лежить біля залізничної колії, більш конкурентне. Через це маємо багато клієнтів не лише з нашого району, а й із сусіднього Чигиринського.
Виходить, вигідне розташування — це ваш головний маркетинговий козир?
– Не тільки це. Думаю, насамперед важливо бути чесним із клієнтом. Бо про заготівельників ходили байки, мовляв, вони все рівно вкрадуть — на волозі, засміченості зерна тощо. Однак наше підприємство цим шляхом не ходить. Ми за якість свого зерна відповідаємо, тому не боїмося жодних метрологічних перевірок, а вони бувають часто. Ми навіть не знаємо, коли прийде інспекція, щоб додатково перевірити зразки. Ще одна перевага — електронні ваги, автомобільні та залізничні — єдині на всю округу. Тому в нас навіть сільгоспвиробники перевіряють вагу куплених селітри, зерна, посівного матеріалу тощо. Так що намагаємося тримати марку підприємства.
Багато маєте клієнтів? Якої цінової політики дотримуєтеся?
– Чимало, але з усіма працюємо на рівних умовах. Що ж стосується цінової політики, то тут усе просто: хто більше заплатить, тому й продаємо зерно. Бо, наприклад, якщо зерно завезли на «Вітове», то воно вже стає власністю «Нібулона» — там немає зберігання. Нам же можна будь-якого моменту як здати товар, так і купити його. Водночас намагаємося не завищувати вартість своїх послуг, бо тоді ними ніхто не скористається, не буде обороту.
Як плануєте розвиватися?
– Нині головне — утриматися на плаву, не зменшити оборот. Уже на 80% ємностей (станом на початок липня — прим. Ред.) охоплено контрактами із сільгоспвиробниками та трейдерами. Якщо не буде перепон, наприклад, обмежень в експорті, гадаю, товарообіг збільшимо — за рахунок урожаю. Проте щось прогнозувати складно. На ціну товару впливає все, навіть прогноз на врожай. Наведу такий приклад: ще недавно ячмінь коштував 1880 грн за тонну, аж ось читаю по телевізору рухомий рядок «…аграрії прогнозують урожай ячменю 6 млн тонн». Через день телефоную трейдерові — уже ціна 1700 грн. «Чому?» — питаю. «Бо буде багато ячменю», — відповідь. Однак зерно ж іще в полі! Так що стабільності в нашій роботі не буває. Якщо іноземців поставити в такі умови, не відомо, чи вони вижили б. Бо мають від держави систему компенсацій, дотацій. Нам важко конкурувати з ними.
Однак і в нас є державні програми кредитування, лізингу…
– Так, є, і ми протягом кількох років брали в них участь. А тоді вирішили відмовитися, хоч і користь із програми була. Дуже вже важко в них потрапити, а потім ще важче за них у відділ боротьби з економічною злочинністю та прокуратуру одписуватися про те, що компенсацію ми отримали й використовуємо на законних підставах. Тож вирішили розраховувати на власні сили.
На вашу думку, яка головна умова виживання невеликих підприємств, таких як ваше?
– Колись, здається, знаменитий боксер Мохамед Алі сказав: «Чим більша шафа, тим із більшим гуркотом вона падає». Щось подібне сталося в 90-х роках: першими «лягли» великі підприємства. Готового рецепта не має, але про один чинник скажу — це колектив, де кожен розуміє одне одного з півслова, такий, як наш. Ми разом уже понад 15 років. Наприклад, у нас нікому навіть не треба роз’яснювати, що якщо цього року кукурудза підвищеної вологості, її не потрібно везти на дальні склади, а слід відвантажити поблизу сушарок — щоб зменшити маршрут, не допустити пошкодження зерна. Краще на дальній склад відправити пшеницю, бо вона менше пошкодиться та й відвантажувати її треба буде раніше, а кукурудза пролежить майже до кінця зими. Тож відповідальність людей — це не комуністичний пережиток, її жодними технологіями не заміниш.
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “The Ukrainian Farmer” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
The Ukrainian Farmer
