Західний кордон може стати найефективнішим логістичним напрямком для кукурудзи

Попри сподівання рф щодо зупинки агроекспорту шляхом відрізання морської логістики, альтернативні маршрути доводять свою життєздатність.

З вересня ми очікуємо експорт Дунаєм близько 900 тис тонн агропродукції. Суходолом активно вантажиться кукурудза, соя та ріпак, тож із збільшенням пропозиції пізньої групи доля експорту залізницею та автівками може зрости до 1 млн 300 тис. тонн

Проте альтернативні маршрути не спроможні задовольнити усі потреби ринку. Тож логістика залишається вузьким місцем для всіх культур.

Аграрії чітко визначили пріоритетність збуту товарних позицій згідно з їх маржинальністю. На першому місці ріпак, соя та соняшник, далі йдуть кукурудза та фуражна пшениця. Продовольче зерно фермери традиційно притримують.

Темпи експорту ріпаку перевищують 200 тис. тонн щомісяця, а в вересні може скласти всі 400 тис. тон, що демонструє перекіс між зовнішнім та внутрішнім ринками. Адже переробники розраховують на те, що далеко не всі фермери здатні побудувати логістику та виконати контракти. Водночас переробники, як і експортери, стикаються з логістичними викликами, додатково вирішуючи питання щодо відшкодування ПДВ та фінансування переробки. Але агровиробники, спираючись на досвід 2022 року, повернулись до співпраці з європейськими покупцями. Тож фактично лише дрібні фермери здають ріпак на переробку.

Щоправда, починаючи з листопада ріпаковий експорт витіснятиме меншою мірою соя та кукурудза, під яку вже заброньовано багато вагонів та перевалки.

Тож західний кордон можливо буде чи не найефективнішим логістичним напрямком для цих культур. Адже в ЄС оцінюють зростання імпорту кукурудзи до 28 млн тонн.  На відміну від пшениці, логістика тут рахується у близько 50 євро./т від виробника до європотягу на кордоні України з Європою.

Проте є «але»: логістична спроможність залізниць по західному кордону загалом сягає 1,2-1,3 млн тонн. Тому зовнішній ринок стикатиметься з браком пропозицій української кукурудзи через вузьке логістичне вікно можливостей, яке з’їдатиме цінову премію. Тож очікувати на стрімке зростання цін на кукурудзу не варто.

На сьогодні під реалізацію контрактів кукурудзи розписано 99% логістики на 3-6 місяців наперед. Навантаження на інфраструктуру збільшилося з вересня, і значна частина контрактів у виконанні буде переноситься з місяця в місяць, створюючи додатковий логістичний тиск й коригуючи ціну на зернову вниз до березня.

У найближчі місяці вартість кукурудзи на умовах завантаження в європотяг становить  190-192 євро/т.  Натомість контракти січень-березень укладаються по 200 євро/т, а вартість зернової із поставкою квітень-червень сягає 205 євро/т через відсутність тиску. Варто сказати, що самі ж виробники можуть себе заганяти в пастку фокусуванням у збуті лише на найближчі місяці. Тож потрібно бути більш визначеним і планувати збут продукції за 3-6 місяців, що дозволить отримати премію від 10 до 20 євро на тоні.

Навіть якщо морські порти відкриваються, ціна на кукурудзу суттєво не зросла б.  Наразі справедлива вартість зернової за умов роботи морського коридору не перевищує 193 євро/т або 220 дол./т на базі СПТ.

А ціни на кукурудзу на західному кордоні сягають 228 дол./т. Тож фактично для центральних областей як морпорти, так і суходол будуть однакові в ціновому розрізі.

Натомість пшениця, для якої оптимальними ринками збуту є Північна Африка та Близький Схід, особливо потребує морської логістики. Адже витрати на перевезення з Центру України через румунський кордон та навіть через Ізмаїл до Констанци коштує 120-140 дол./т, і в кожного маршруту є свої складнощі і обмеження. Менше з тим, щомісяця на експорт йде близько 800 тис. тонн пшениці, а у вересні може бути вивезено за кордон близько 1 млн тонн.

Обрана агровиробниками тактика притримання пшениці може стати виграшною, навіть якщо ближче до грудня не відкриється морський коридор. В цей період світ остаточно зрозуміє, що недоотримає до 20 млн тонн зерна з Чорноморського регіону до кінця маркетингового року, що спровокує значний ціновий сплеск.