У бізнесі час - такий самий капітал, як і гроші

Нинішній сезон набагато складніший порівняно з 2022-23 рр. Здавалося б, альтернативні логістичні маршрути напрацьовано й навіть по деяких напрямках розширено, зокрема, зусиллями бізнесу, який інвестував у так звані сухі порти та перевантажувальні термінали на кордонах з країнами Східної Європи.  Проте із майже повним припиненням роботи портів Великої Одеси агровиробники стикнулись із старою проблемою ускладненого експорту на тлі наднизьких цін на ранню зернову групу.

Тож в агробізнесу виникає одночасно декілька потреб: зберегти врожай, не продати його за низькою ціною, профінансувати наступний виробничий цикл і ще розв’язувати проблему логістики.

Наразі актуалізувались розмови щодо залучення міжнародних донорів до закупівлі рукавів, мобільних зерносховищ та обладнання для зберігання. Для окремих господарств така підтримка справді потрібна.

Проте за останні чотири-п’ять років значна частина агробізнесу адаптувалася до можливих викликів. Підприємства будували склади, купували рукави, перевантажувальну техніку та обладнання для підлогового зберігання. Ми це бачимо безпосередньо по наших клієнтах.

Найбільша проблема попереду. Адже якщо сьогоднішній урожай неможливо нормально реалізувати, виникає питання: куди складати наступний? Після ранніх зернових підуть кукурудза, соняшник, соя. Причому різні культури мають різні вимоги до зберігання. Тому додаткові рукави можуть розв’язати проблему конкретного підприємства, але не системну проблему ринку.

Бо якщо не вирішити збут, логістику та переробку, через декілька місяців ми отримаємо той самий касовий розрив, тільки вже перед наступним виробничим циклом.

Саме тому ключове питання сьогодні – реалізація продукції. Потрібна сильна економічна дипломатія та домовленості з Європейським Союзом і сусідніми державами щодо транзиту та доступу української агропродукції до зовнішніх ринків. Адже на тлі погодних катаклізмів та посух, зменшення придатних для сільського господарства земель населення світу продовжує зростати. Тож українське продовольство потрібне світу. Питання – як доставити його до споживача і скільки український виробник на цьому заробить. Розв`язання цієї проблеми меншою мірою залежить від агробізнесу, перед яким постає питання ліквідності.

Агробізнес циклічний. Фермер не збирає врожай для того, щоб просто покласти гроші на рахунок. Виручка переходить у наступний виробничий цикл – добрива, ЗЗР, паливо, насіння, ремонти, заробітні плати.

Тому сьогодні ми можемо бачити абсолютно парадоксальну ситуацію: підприємство має актив, зерно, нормальний бізнес, але немає ліквідності, що ставить під загрозу посівну 2027 року.

Здавалося б, останні рішення уряду та рекомендації НБУ щодо фінансування аграріїв спрямовано на підтримку агровиробників у цьому нетиповому сезоні.

Наприклад, багато говорять щодо можливості активнішого використання врожаю як забезпечення. Але сама застава врожаю для фінансового сектору не є принципово новим інструментом.

Зміна підходів до урахування такого забезпечення може допомогти частині позичальників, особливо підприємствам, які мають доступ до елеваторів, належно оформлених складських документів та відповідної інфраструктури. Проте є реальна операційна практика, коли власники забитих зерном складів не можуть оформити подвійне складське свідоцтво. І це не єдина різниця між регуляторною можливістю та реально працюючим фінансовим продуктом.

Зокрема, програма «5-7-9%» створює механізм державної підтримки вартості фінансування та визначає відповідні параметри участі. Але кредитний ризик конкретного позичальника, структуру забезпечення та саме рішення щодо фінансування все одно оцінює фінансова установа. Адже саме банк відповідає за ліквідність, капітал, ризики та власні зобов’язання. У нього є вкладники та кредитори. Якщо ми хочемо, щоб фінансові установи масово переносили платежі, реструктуризували портфелі або приймали більш ризикове забезпечення, потрібно одночасно відповісти на просте питання: хто і яким інструментом покриває додатковий ризик?

Саме тому потрібна комплексна антикризова модель за участю НБУ, Міністерства фінансів, банків, небанківських фінансових установ та бізнесу.

Не чергова декларація намірів чи рекомендації, а справжній фінансовий продукт із чіткими відповідями на запитання: хто і на який період може отримати відтермінування, яку оцінюється кредитний ризик, які державні гарантії під цей продукт і чи сумісний він із програмою «5-7-9%»?

Фінанси не працюють на емоціях. Потрібні цифри, правила, гарантії та зрозумілий механізм.

Зі свого боку FinWin вирішив не чекати появи загальної антикризової конструкції.

Разом з акціонерами та наглядовою радою ми  сформували підхід до роботи з діючими клієнтами, які можуть зіткнутися з тимчасовим дефіцитом ліквідності через ситуацію на аграрному ринку.

Для нас принципово важливо відрізняти дефолт бізнесу від тимчасового касового розриву. Якщо підприємство має нормальну кредитну історію, виконувало свої зобов’язання, реально зібрало врожай, але сьогодні не може його нормально реалізувати, ми готові індивідуально розглядати перенесення платежів, відтермінування та реструктуризацію.

Україна має величезний актив: землю, людей, технології, сировину, географічне положення та аграрну експертизу.

Наше стратегічне питання вже полягає не в кількості вирощеного зерна, а у створенні доданої вартості з кожної тонни. Саме в цьому я бачу наступний етап розвитку агросектору, з яким FinWin готовий  працювати.

Наші діючі клієнти мають наше кредитне та лізингове плече. Якщо у нормального бізнесу виникає тимчасовий касовий розрив, ми готові сідати і шукати економічно адекватне рішення.

Нові проєкти ми також не закриваємо, якщо бачимо зрозумілу фінансову модель, прогнозований cash flow та логіку створення доданої вартості.

Адже погода не чекає, виробничий цикл не чекає і ринок теж не чекатиме, поки всі учасники фінансової системи окремо вирішать, що вони вже готові рухатися.

У бізнесі час – такий самий капітал, як і гроші.