Дощі на Львівщині можуть призвести до небезпечного явища – «стікання» зерна

У період із 9 до 15 липня на Львівщині переважала прохолодна та дощова погода, яка не лише уповільнила збирання врожаю, а й створила ризики погіршення якості зерна озимої пшениці.

Про це свідчать дані моніторингу стану посівів і метеорологічної ситуації, інформує Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН.

За цей період середньодобова температура повітря становила 13,8-17,8 °С, що відповідає або є нижчим за кліматичну норму (16,7 °С у першій та 18,2 °С у другій декадах липня). Максимальна температура досягала 21,8 °С 13 липня, мінімальна опускалася до 10,4 °С 12 липня.

Дощі різної інтенсивності випадали щодня, забезпечивши гарне зволоження верхнього шару ґрунту. Загальна кількість опадів за тиждень склала 16,7 мм. Загалом у першій декаді липня середньодобова температура становила 17,8 °С, а кількість опадів – 17 мм, або 53,1% кліматичної норми.

Станом на 14 липня озимі зернові культури перебували переважно на завершальних етапах розвитку. Озима пшениця сорту Співанка поліська (за сівби 26 вересня та 7 жовтня), пшениця-дворучка РЖТ Белалур (сівба 20 жовтня), озиме тритикале Мольфар і жито озиме Пам’яті Дерев’янко (сівба 26 вересня) досягли ХІІ етапу органогенезу – воскової стиглості зерна (ВВСН 83–85). Пшениця-дворучка РЖТ Белалур, висіяна 27 березня, перебуває у ХІ етапі органогенезу – фазі тістоподібного стану зерна (ВВСН 77). Соя сорту Лія, посіяна 7 травня, завершує цвітіння (ВВСН 67).

Через тривалі опади збирання ранніх зернових і технічних культур часто призупинялося. Станом на 15 липня в області озимий ячмінь зібрано на площі 10,56 тис. га, що становить 53,9% від запланованих площ. Намолочено 71,45 тис. тонн зерна при середній урожайності 6,76 т/га.

Фахівці також звертають увагу на небезпечне явище, характерне для західних регіонів України, – «стікання» зерна, яке є однією з причин недобору врожаю, насамперед озимої пшениці. Воно виникає під час формування, наливу та достигання зерна в умовах тривалої дощової погоди, високої вологості повітря та постійного контакту рослин із вологою.

На першій, неінфекційній фазі, зернівка недоотримує або втрачає накопичені пластичні речовини. Активізуються гідролітичні ферменти, які перетворюють крохмаль на цукри, а білки – на продукти їх гідролізу, що згодом вимиваються. За інтенсивного перебігу процесу колос набуває характерного солодкуватого смаку, відомого як «медова роса». У результаті зерно швидко виснажується, втрачаючи продовольчі, технологічні та посівні якості.

На другій, інфекційній фазі, колосся заселяють напівпаразитні сапрофітні гриби. Їх розвиток проявляється зміною забарвлення колосу, появою чорних крапок, рожевих і чорних плям, а також плісняви. Згодом патогени проникають усередину зерна, використовуючи його поживні речовини для свого розвитку.

За словами науковців, «стікання» зерна є комплексом механічних, фізичних, біологічних і мікробіологічних процесів, що виникають під впливом надмірного зволоження. Особливо інтенсивно вони розвиваються на перестояних посівах після досягнення повної стиглості, коли втрати врожаю можуть сягати 15-50% і більше від потенційного біологічного врожаю.

Нагадаємо, українські аграрії намолотили 3,1 млн тонн зерна нового врожаю.