Власна генерація

Будівництво власної генерації починається не з придбання обладнання, а з енергоаудиту й фінансової моделі агропідприємства.
Енергетика перестала бути просто витратою — для агробізнесу це вже питання стабільності виробництва й фінансового результату. Попри всі виклики, галузь розширюється, але ціна помилки в енергозабезпеченні сьогодні значно вища: простої, втрати продукції, нестабільна економіка.
Саме тому все більше підприємств переходять від «реагування» до системного підходу — будують власну генерацію, встановлюють системи накопичення й починають керувати енергоспоживанням як частиною бізнесу.
Як підійти до цього грамотно, на що зауважити та які рішення реально працюють в агросекторі — в інтерв’ю співвласника компанії Nota Energy Андрія Яцентюка.
— 2025 рік став роком активного розвитку розподіленої генерації в Україні. На що варто звернути увагу бізнесу у створенні власної енергосистеми?
— Насамперед важливо не починати з обладнання. В агробізнесі — це типова помилка, коли ставлять СЕС, не враховуючи реальний режим роботи підприємства. Наприклад, елеватори, переробка чи тваринництво мають пікові навантаження й часто потребують безперервної роботи. Якщо це не врахувати, навіть хороше обладнання не дасть очікуваного ефекту. Тому правильний підхід починається з енергоаудиту й фінансової моделі: як саме споживається енергія, де виникають піки, які ризики та втрати зазнає бізнес. І вже на цій основі формується рішення, що реально працює в економіці підприємства.

Другий важливий момент — єдина точка відповідальності. Компанія, яка проєктує систему, має відповідати й за її результат. Саме такий підхід ми закладаємо в модель енергетичного девелопменту в Nota Energy.
— Як відбувається енергетичний девелопмент на практиці?
— Це — процес створення енергетичного активу з нуля, який починається з енергоаудиту, концепції й структурування фінансування до будівництва, запуску й операційного керування.
Важливо із самого початку відштовхуватися від прорахунку економічної моделі — провести фінансове моделювання на довгострокову перспективу, розпочинати проєкт, розуміючи строки окупності з урахуванням вартості електроенергії.
Ще одне коло питань, яке бізнесу часто складно взяти на себе, — отримання всіх дозволів, погодження щодо збільшення потужності з оператором енергосистеми тощо. Всі етапи ми послідовно проходимо з клієнтом.
— На прикладі проєктів, які ви реалізуєте для агробізнесу, розкажіть, як проходить процес створення власних енергосистем «з нуля».
— Ми розробили й реалізуємо проєкт з будівництва СЕС для агрохолдингу в Кіровоградській області, у складі якого є тваринницький напрям (60 тис. голів свиней), елеватори для зберігання 200 тис. тонн зерна, комбікормовий і консервний заводи.
Метою було забезпечити покриття на 100% власних потреб бізнесу в електроенергії. Енергоаудит і прорахунок показали: найкращим рішенням стане будівництво комплексу потужністю 5,8 МВт СЕС, плюс 16 МВт-год УЗЕ, які працюватимуть у єдиній автономній автоматизованій системі EMS.
Залишки електроенергії підприємство зможе продавати на енергоринку в статусі «активного споживача». Нині проєкт перебуває на етапі EPC. Частину сонячних панелей уже встановлено й триває підготовка до монтажу УЗЕ та запуску системи. У жовтні 2026 року планується завершити роботи й увести систему в експлуатацію. Строк окупності інвестицій — 3,5 року.
— За збільшення розподіленої генерації загалом лідером по динаміці є сонячні електростанції. З вашого досвіду, це справді найпривабливіший варіант для аграріїв?
— Справді, проєкти СЕС мають дуже високий попит. За наявності потрібної площі СЕС — хороше рішення, яке окупається в середньому за 3–4 роки.
Утім, серед наших проєктів є різні конфігурації: СЕС або ВЕС, плюс УЗЕ, когенераційні установки, установки зберігання енергії, біогазові установки.
Підбір рішення залежить від особливостей і потреб бізнесу. Для одночасного забезпечення великої потужності можуть бути ефективніші рішення, ніж сонячна генерація.
— Як правильно обрати енергосистему для конкретного бізнесу?
— У кожному випадку потрібно прорахувати економічну й технічну моделі — за якої саме генерації буде найвигідніше забезпечити потрібну потужність, урахувати доступні площі та специфіку агровиробництва. Саме для цього проводять енергоаудит і фінансове моделювання.
Так, для одного з наших клієнтів — олієекстракційного заводу — було обрано проєкт упровадження газопоршневої установки. Завод потребує великої потужності — 7 МВт, що значно перевищує можливості оператора енергосистеми (2 МВт).
Окупність інвестицій становить приблизно 3,5 року, а дохідність на вкладений капітал — близько 25% річних.
— Які є варіанти фінансування проєктів зі створення власних енергетичних потужностей?
— Ми структуруємо проєкт під вимоги банків і доводимо до отримання фінансування — готуємо бізнес-план і проєктну документацію, супроводжуємо переговори й забезпечуємо отримання коштів. Це можуть бути як варіанти структурованого фінансування, так і участь інвестора в проєкті.
В окремих випадках проєкт може реалізовуватися за кошти інвестора з подальшим продажем електроенергії бізнесу за довгостроковим контрактом.
— Які тренди ринку розподіленої генерації, на вашу думку, є актуальними 2026 року?
— Підвищується попит на комплексні енергетичні рішення «під ключ» замість простої закупівлі обладнання.
Головну роль починають відігравати установки зберігання енергії. Саме вони дозволяють покривати пікові навантаження, забезпечувати стабільну роботу й ефективніше використовувати власну генерацію.
Для агробізнесу це особливо актуально, адже будь-які збої — це прямі втрати.
Багато підприємств уже готуються до повторення сценаріїв минулих зим і шукають рішення, що забезпечать стабільність і прогнозовану економіку.