Наважившись на відповідальний крок, довго не роздумуйте
Говорячи про мотиви працювати в агробізнесі, дехто на перший план висуває патріотизм, бажання нагодувати націю тощо, а вже потім скромно, нібито між іншим, згадує про отримання прибутку. Не вірте, останнє і є ПЕРЕДУСІМ. Ба більше: кожен аграрій намагається «витиснути» з гектара по максимуму. Проте всі роблять це «по-своєму»: хтось із року в рік вирощує соняшник по соняшнику, інші намагаються впроваджувати нові «суперприбуткові» культури, ще хтось застосовує «особливі» дорогі технології. Однак у результаті часто виходить так: високі врожаї отримати вдалося, а от прибутку хотілося б більшого, оскільки витрати на вирощування продукції виявляються колосальними. На початку діяльності — з 2002-го по 2006 роки моє підприємство працювало фактично у збиток. Отож саме економічні чинники спонукали змінити спосіб господарювання. Я почав обирати методи, що дозволяють з меншими витратами отримати більший прибуток. Із цього приводу постійно експериментував. Спочатку спробував перейти на систему ноу-тілл — і не прогадав: отримував такий самий прибуток, як інші фермери, що застосовують оранку. Потім знайшов ще ліпший спосіб здешевити виробництво продукції — органічне землеробство.
Доводилося чути думки, що органіка — це якась страшенно складна справа: мовляв, бур’янів із полів не вивести, високих урожаїв не отримати, та й хто за цю продукцію в Україні великі гроші дасть?! Для порівняння скажу: колись я практикував вирощувати й ГМО-сою (каюся) і тепер запевняю, що соя по органіці дозволяє мати навіть більшу врожайність, ніж генномодифікована, отож заробіток на ній кращий.
Я — людина відкрита, тому готовий поділитися, скільки заробляю. Витрати (включно з банківськими відсотками) на гектар у нас становлять 450 євро. Прибутковість бізнесу в середньому на сівозміну — 300 євро/га. На найгірших ґрунтах (фактично майже на піску) прогнозований прибуток становить до 200 євро. Середня врожайність сої — 28 ц/га, кукурудзи — 60, пшениці — 45–50 ц/га. До того ж показники врожайності щороку потроху зростають. Скептикам, які ставляться до органічного землеробства як до чогось «нереального», наведу кілька його переваг. Перша — попит на органічну продукцію активно зростає як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (щодо нас, то ми реалізуємо продукцію в основному за кордон). Друга — перейшовши на органічне виробництво, фермер має можливість налагодити продаж продукції без посередників. Це тому, що замовники прагнуть контролювати виробництво продукції на всіх етапах й особисто спілкуватися з виробником.
Крім того, органічна ексклюзивність гарантує збереження бізнесу в наш непростий час. «Органічному» фермеру рейдери не страшні: адже якщо його підприємство відберуть, із новими господарями старі партнери не працюватимуть — їм важливо, щоб ти зарекомендував себе чесним гравцем. Виробляючи дорожчу органічну продукцію, аграрій страхує себе і від несподіваних загроз на земельному ринку. Пайовики не віддадуть мою землю в оренду іншому фермеру, оскільки, маючи більший прибуток, я маю можливість підвищувати орендну плату.
Також, перейшовши на органічне землеробство, справді починаєш відчувати свою значущість, адже ти виробляєш «чисті» й корисні для здоров’я людей харчі!
Забирати майбутнє у дітей (їх у мене четверо) через традиційне землеробство із застосуванням «хімії» вважаю блюзнірством. Однак тим сільгоспвиробникам, котрі роздумують, переходити на органіку чи ні, треба діяти рішучіше. Час спливає дуже швидко. Я от розписав сівозміну на 6 років. Зважив на свій вік — тоді матиму вже 48… То хіба в нас ще є час роздумувати й вагатися? Зволікатимете — не встигнете реалізувати ті ідеї, що допоможуть розвиватися й добре заробляти.