Економічна альтернатива бізнесу
Агробізнес і кооперація — це діаметрально протилежні речі. Кооперація сільськогосподарського обслуговування — чудовий досвід щодо економічного захисту на ринку дрібних товаровиробників як умова подолання бідності! Це не бізнес — це економічна альтернатива бізнесу. Загалом суть цієї ідеології полягає в тому, щоб долати фінансові труднощі саме за допомогою кооперації — іншого шляху немає! Це, до речі, стосується не лише сільського господарства, а й інших сфер послуг: і фінансової, і споживчої, і сільськогосподарської обслуговуючої, і страхування, і медицини. Тому частка кооперації в світі є більшою, як порівняти з бізнесом (особливо в сільському господарстві європейських країн, таких як Нідерланди, де вона становить 80%). Тому це перше принципове питання.
Загалом кооперація — це альтернатива бізнесу. Вона насамперед потрібна особистим селянським господарствам в Україні, яких понад 4 млн, і які виробляють понад половину аграрної продукції: картоплі 90%, овочів і фруктів — 90%, молока — 80% і трудомістких продуктів загалом близько 70%, тому цей сектор і плюс фермерські господарства й невеликі приватні форми підприємства (до 1–2 тис. га) теж є потенційним середовищем для формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
В 1991 році на Тернопільщині було створено перший такий кооператив, який до сьогодні так і не має серйозного розвитку. В нашій організації зареєстровано близько тисячі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, вони об’єднують 25 тис. дрібних виробників, і загалом валової продукції через кооперативи в нас реалізується 0,01%. Тому, безумовно, впливу кооперації на ринок і на ціни сьогодні немає. Чому цього не сталося? По-перше, протягом ось уже чверті століття досі немає системної державної аграрної політики на підтримку створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. По-друге, дуже довго не вдавалося сформувати правове поле. По-третє, державна підтримка була епізодична, а відверто кажучи, одноразова — у 2009 році в сумі 50 млн гривень на всю країну.
Нехай там як, об’єднання в кооперативи дрібних і середніх сільгоспвиробників могло б стати противагою діям транснаціональних компаній і монополій, що діють на ринку. А отже, кооперація стала б на захист аграріїв. Цей сектор, об’єднавшись, може самостійно виходити на організацію товарних партій своєї продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках і напряму доходити до споживача, здійснювати цикли переробки сировини, визначати, в якому вигляді реалізовувати свій товар. Додану вартість, до речі, в кооперативі, отримує фермер — безпосередній реалізатор. Тут підтверджується статус безприбутковості кооперативу, а вся вигода повертається виробнику, який є його членом. Кооператив — це менеджмент і не більше (для допомоги тим, хто його створив). Тому це потенційне середовище передусім потребує досвіду й економічної оборони в жорстких умовах ринку, як глобальному, так і внутрішньому.