Точка зору

Гібридна війна латифундистів проти України має на меті виключити можливість землекористування

Павло Коротич
головний редактор The Ukrainian Farmer

Зазвичай ми не аналізуємо неприйняті законопроекти, бо наші парламентарі часто страждають дурисвітством, популяризувати яке немає сенсу. Проте цього разу поява проекту №3002 (який пропонує розширити дію закону «Про угоди про розподіл продукції» на аграрний сектор) усе ж таки заслуговує на увагу, оскільки є цілком осмисленою провокацією. Її мета — зондування настроїв аграрної громадськості та її готовності чинити спротив експансії латифундистів (пам’ятаєте, появу «зелених чоловічків» у Криму, які нікого не ображали, а лише дивилися, як на них реагуватимуть громадяни України).

 

У цій провокації звертають на себе увагу такі моменти.

 

По-перше, спорідненість задумів із тими, які були в уряду Януковича-Азарова під час створення Земельного банку. Тобто консолідація в руках влади права розпорядження всіма землями державної та комунальної власності для визначення — в ручному режимі — компанії-землекористувача. Щоправда, цього разу обрано дещо інший механізм реалізації цієї задумки: прирівняти сільгоспземлі до запасів надр і за аналогією з концесією віддавати їх «в розробку» на 50 років. До того ж обирати «інвестора» буде Кабмін, а конкурс для визначення переможця не передбачається.

 

Яку ж ціну має заплатити «інвестор» за таке щастя? А дуже просто: ділитися з державою частиною вирощеної продукції. Якою частиною? Якої саме продукції? За якою ціною? Що потім із цим добром робити? Відповідей на ці запитання наразі немає.

 

По-друге, звертають на себе увагу автори законопроекту. Це трійка нардепів від БПП: Анатолій Матвієнко, Михайло Довбенко та Григорій Заболотний. Усі вони є наближеними особами до нинішнього президента України. Матвієнко — заступник голови парламентської фракції БПП, Довбенко — голова виборчого штабу президента Порошенко в Івано-Франківскій області, Заболотний — проректор Вінницького національного аграрного університету, колишній голова Вінницької облради. Отож напрошується висновок, що ця трійця не могла самостійно зкреативити із законопроектом №З002 без погодження з АП. І це наводить на роздуми. Адже відомо, що одним із головних латифундистів в Україні є президент Порошенко (холдинг «Укрпромінвест-Агро), і хтозна, чи не захоче ця латифундія подати заявку на одержання державних земель в довгострокове користування.

 

Крім того, поява цього законопроекту із середовища БПП є своєрідною торпедою в бік Коаліційної угоди, у якій, зокрема, записано таку вимогу: «Виключення із законодавства України норм, що надають можливість набувати право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності на неконкурентних засадах».

 

Утім, хто там вже пам’ятає про ту угоду…

 

По-третє. Поява законопроекту №3002 збіглася в часі з масованою атакою на уряд Яценюка. З боку депутатів БПП лунають жорсткі заяви щодо корупційності і самого прем’єра, і його підлеглих. Цілком можливо, що в їхніх словах є значна частка істини. Проте мета цього викривального пориву очевидна: «завалити» Яценюка й поставити на його місце людину, повністю керовану з Банкової. Отож, якщо ідея щодо «ротації» уряду матиме успіх, то й ухвалення закону «Про угоди про розподіл продукції» було б цілком доречним. Для певної політичної сили.

 

І на останок про проходження законопроекту через комітети парламенту.

 

Головне науково-експертне управління ВР першим дало свій висновок, де чітко зазначило: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити. Після цього Комітет ВР з питань запобігання та протидії корупції також увімкнув для документа червоне світло. Такий самий вердикт видав й аграрний комітет, у якому заступником голови працює Григорій Заболотний — один з авторів провокаційного документа: під час його розгляду на комітеті ледве не сталася бійка.

 

Однак на початку листопада свій висновок дав головний комітет із підготовки та попереднього розгляду законопроекту — Комітет із питань економічної політики. І ось несподіванка! Висновок — «прийняти в першому читанні за основу». Фактично, головним лобістом законопроекту виступив голова цього Комітету Андрій Іванчук, давній товариш прем’єра Арсенія Яценюка. Ось такі дива трапляються в гібридній українській політиці, коли її суб’єктів лихоманить від виду нерозподілених державних активів.