Як мінімізувати негативний вплив мікроелементів на довкілля і підтримати продуктивність тварин

Ознаки субклінічного чи незначного дефіциту мікроелементів у організмі тварин не завжди можна помітити, бо часто вони нечіткі й неспецифічні, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Попри свою незамінність, мікроелементи за неправильного застосування можуть мати токсичний вплив. Тому організм ретельно регулює їхній баланс. Гомеостаз здійснюється двома основними методами: контролем усмоктування в кишківнику й виведенням надлишків. Рівень засвоєння основних мікроелементів ‒ цинку, міді, марганцю й заліза ‒ регулюється шляхом усмоктування.

Щоб забезпечити адекватне споживання мікроелементів, рекомендації щодо мінералів часто містять великий запас, щоб урахувати варіації у споживанні корму, фізіологічний стан і ефекти антагонізмів. Крім того, ці межі безпеки базуються на низькій доступності неорганічних джерел мікроелементів у раціоні. Помітним ефектом високих рівнів додавання мікроелементів у раціон була їхня дія як своєрідних стимуляторів росту.

Особливо це стосувалося цинку й міді, які у фармакологічних дозах мають антимікробну дію. Оскільки засвоєння цих елементів ретельно регулюється організмом, додаткове споживання понад фізіологічні потреби виводиться з організму і може становити загрозу для довкілля.

За внесення органічних добрив на сільгоспугіддя ці мікроелементи можуть накопичуватися в ґрунті. Тому максимально допустимі рівні вмісту мікроелементів у кормах останніми роками постійно знижують або, як оксид цинку у фармакологічних дозах, взагалі забороняють.

Учені підрахували, що близько 80-95% доданих цинку й міді виводяться з гноєм, збагаченим мінералами, через що підвищується концентрація металів у ґрунті. Це токсично впливає на рослини, мікроорганізми й інші види тварин.

Аби зменшити вплив мікроелементів на довкілля без шкоди продуктивності тварин, необхідно згодовувати їх у точній відповідності до індивідуальних потреб тварин. Слід застосовувати індивідуальні стратегії згодовування добавок, наприклад за допомогою багатофазних стратегій годівлі. Інший спосіб ‒ використовувати джерела мікроелементів із максимально можливою біодоступністю.

Нагадаємо, мікроелементи в раціоні свиноматки знижують відсоток вибракувань під час опоросів.