Переконатися, що не ящур: як діагностують везикулярний стоматит у ВРХ

За діагностування везикулярного стоматиту у великої рогатої худоби за клінічними та патологоанатомічними показниками потрібно усунути ящур.

Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.

Надійно диференціювати хворобу в патологічному матеріалі дає змогу біопроба на білих мишах і виявлення специфічного вірусного антигену за РЗК. Матеріалом для лабораторних досліджень є головний мозок, печінка, селезінка, легені, лімфовузли.

За життя тварини досліджують носовий секрет, уміст везикул та уражений епітелій, абортовані плоди. Для цього місця ураження спочатку промивають розчинами стрептоміцину та пеніциліну, стерильними ножицями зрізають стінки везикул (не менше ніж 3 г), стерильним шприцом або пастерівською піпеткою збирають уміст везикул, а зіскрібки, змиви ‒ ватним тампоном.

У лабораторію патологічний матеріал доставляють на льоду чи в рідкому азоті, а за потреби консервують 50%-м забуференим розчином гліцерину чи стерильним розчином гідролізату лактальбуміну, який містить по 500 ОД/мл стрептоміцину, пеніциліну, поліміксину, 100 ОД/мл ністатину на 10% сироватці крові будь-якого виду тварини, яка не містить антитіл до вірусу везикулярного стоматиту.

В основному лабораторна діагностика виявляє антиген збудника в патологічному матеріалі на РЗК, РДП.

За диференційної діагностики також усувають віспу, інфекційний ринотрахеїт, вірусну діарею, некробактеріоз, шкірну форму туберкульозу, злоякісну катаральну гарячку та чуму ВРХ, грибні й неінфекційні стоматити.

Як повідомлялося, інкубаційний період везикулярного стоматиту триває від 24 годин до 10-12 діб.