Найбільш стійкими до низьких температур нині є розкущені посіви озимих зернових

За спостереженнями науковців Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН морозостійкість озимих зернових, у першу чергу, залежить від фази їх розвитку. Найбільш стійкими до низьких температур є розкущені посіви, оскільки у вузлах кущіння ‒ найвища концентрація цукрів, які є визначальними для успішної перезимівлі, а також забезпечують регенераційні процеси навесні.

Про це йдеться в аналітичній довідці НААН.

У разі загибелі листків, стебел, частини коренів збережені вузли кущіння утворюють нові пагони з точок росту, що формує вторинну (вузлову) кореневу систему. Вони закладаються на глибині від 1 до 6 см, у більшості випадків ‒ 2-3 см від поверхні ґрунту.

Серед чинників, які визначають глибину їх залягання, є світло та вологість ґрунту. За переважання сонячних днів вузли закладаються глибше. За висіву насіння на глибину 4 см за 14-годинного світлового дня вони формуються у горизонті 3,0-3,5 см, 6-годинного ‒ 1 см.

У безсніжні зими шар ґрунту слугує утепленням для озимини. Температура на глибині 1,0-1,5 см на 2-3°С вища, ніж на поверхні, у шарі 2,5-3 см ця різниця ще більша. На зараз істотних ризиків від вимерзання не спостерігається: мінімальні температури на глибині залягання вузла кущіння озимих зернових є значно вищими за критичні, які у цьому регіоні для ячменю становлять 10-12°С морозу, пшениці – 14-16°С, жита – 16-18°С.

Ці значення приблизні, бо їх розрахунок залежить від середньої мінімальної температури на глибині вузла кущіння за певний період (від дати переходу її через 0°С до дати визначення критичної температури). Крім того, зимо- і морозостійкість озимих зернових культур у другій половині зими знижується й рослини будуть вразливішими до низьких температур.

Нагадаємо, подекуди на фізіологічно ослаблених посівах озимих фіксують розвиток хвороб.