На рівень і якість репродукції істотно впливають ветеринарні заходи, спрямовані на викорінення інфекційних захворювань (вірусних і бактеріальних), які можуть значно знижувати обсяг репродукції. Утім, крім інфекційних чинників на репродуктивні показники можуть негативно впливати й помилки в організації та контролі репродукції, яких припускаються зоотехніки та ветеринарні фахівці.
Основним завданням із погляду обсягу репродукції є отримання 27 поросят від свиноматки на рік. Цієї мети можна досягти, дотримуючись кількох важливих правил оптимізації репродукції свиней. Насамперед слід вживати біотехнічних й організаційних заходів в окремих фазах репродуктивного циклу задля цілковитого використання репродуктивного потенціалу свиноматок. Слід підтримувати максимальну кількість тварин в активній фазі репродукції, а також мінімізувати втрати на всіх стадіях репродуктивного циклу. Тобто потрібно опікуватися тваринами й у пасивній фазі циклу репродукції.
Тепер розглянемо, яких свиноматок можна залічити до категорії тварин, що перебувають в активній фазі репродукції. Це свинки, у яких перше парування відбулося у віці 5–8 місяців, а перше осіменіння — у віці 9 місяців (3–4 тічка). Жива вага на момент досягнення статевої зрілості таких свинок має становити 90 кг, на момент парування — 110–130 кг.
За показником інтенсивності спаровування, тобто відсотком супоросних тварин від загальної кількості, під категорію тварин в активній фазі репродукції підпадають мінімум 80% молодих свинок, призначених для племінного розведення, а також 80–90% свиноматок, спарованих протягом 10 днів після відлучення поросят.
У ремонтних свинок після першої інсемінації супоросність має бути на рівні мінімум 60%, у свиноматок — 80–85%. Кількість живонароджених поросят у посліді свинок має становити мінімум 9–12 поросят, у свиноматок — мінімум 12–15 поросят. Кількість відлучених з-під свиноматки поросят — мінімум 10 гол., а оптимально — 12 поросят. Втрати поросят упродовж дорощування не повинні перевищувати 10%.
Важливим показником активності фази репродукції є час від опоросу до парування. Він має становити 28–50 днів залежно від тривалості лактації, яка найчастіше становить 21–35 днів. Сервіс-період — 150–160 днів.
На рік свиноматка повинна мати 2,25 опоросу, у результаті яких господарство отримує 25–27 відлучених поросят. Загалом за життя у великих племінних господарствах свиня повинна мати чотири приплоди, до 4–5-річного віку (тобто 7–8 посліду) кількість поросят у посліді збільшується.
Таким чином із зазначеного вище випливає, що в активній фазі репродукції перебувають:
• свинки, що завагітніли до 10-місячного віку;
• усі супоросні свиноматки;
• свиноматки з лактацією;
• свиноматки не спаровані (максимум до 10 днів після відлучення поросят);
• свиноматки спаровані, ще не обстежені на супоросність.
У пасивній фазі репродукції перебувають:
• свинки старші за 10 місяців, неспаровані й несупоросні;
• свиноматки більш як через 10 днів після відлучення, не спаровані, без ознак еструсу;
• свиноматки з перегулом;
• безплідні свиноматки (за обстеження на супоросність);
• вибракувані свиноматки, яких залишили в стаді.
Покращити рівень репродукції в стаді можна, зменшивши поголів’я тварин, які перебувають у пасивній (неактивній) фазі репродукції. Тобто таких тварин слід або вибраковувати, або лікувати. Насамперед слід звернути увагу на свинок віком від 12 місяців вагою понад 130 кг, які раніше не мали тічки, а також на свинок, тричі інсемінованих, які й надалі мають тічку. Щодо свиноматок, с лід визначитися з тими, які через 6–8 тижнів після відлучення досі не мали тічки, які були тричі інсеміновані, але й надалі мають тічку. Також слід попрацювати зі свиноматками, у яких еструс настав більш як через два місяці після парування, з тими, що мали викидень і два нечисленні приплоди поспіль, тобто мали 3–4 поросяти в опоросі. У групі ризику також свиноматки із серйозними захворюваннями опорно-рухового апарату або інших систем органів, а також свиноматки з повторними післяпологовими ускладненнями.
Як збільшити кількість опоросів
Скоротивши окремі фази репродуктивного циклу, можна збільшити кількість опоросів у свиноматок. Основною умовою цього є усунення всіх причин, які призводять до того, що свиноматки перебувають у пасивній репродуктивній фазі. Окрім ветеринарних аспектів це насамперед зоотехнічні заходи — якісне харчування й комфорт тварин.
Для досягнення цієї мети можна застосовувати такі заходи:
• скорочення періоду статевого дозрівання;
• індукція тічки у свинок;
• індукція тічки й овуляції після відлучення поросят у свинок і свиноматок;
• УЗД-діагностика супоросності (раннє виявлення несупоросних тварин);
• скорочення строку супоросності — індукція опоросу;
• скорочення часу лактації (24–28 днів).
Вплинути на статеву функцію та покращити репродуктивні показники можна шляхом обробляння свинок у пасивній фазі репродукції. Існує кілька методів, з яких найдієвіший — двічі на день стимуляція статевих функцій кнуром. Поширений метод — перегрупування свинок. Також позитивний ефект спостерігається від задавання вітамінів (A, D, E, селен) і гормональних препаратів Естрофан 0,7 мл (175 мкг) в/м або Сергон 500 МО в/м.
Після виявлення ознак еструсу (тічки) осіменіння кнуром відбувається одразу, повторне осіменіння (зазвичай лише один раз) — через 12 год після першої інсемінації.
Як покращити репродуктивність
На статеву функцію й покращення репродуктивних показників можна впливати шляхом обробляння свиноматок і свинок до й після опоросу. Для індукції опоросу радимо застосовувати Естрофан PG F2α 0,7 мл (175 мкг) в/м на 113–115-й день супоросності, не раніше 111 дня поросності. Ін’єкції можна доповнити окситоцином 10–20 МО в/м через 24 год після застосування PG F2α та через 24 год після опоросу.
Позитивний ефект має синхронізація відлучення на 24–28-й день після опоросу (у четвер) (схема), короткочасна гіпераліментація (промивання) у день відлучення (тобто в четвер). Також у цей день слід застосувати вітаміни (A, D, E, селен), а через 24 год після відлучення (у п’ятницю) — гормональні препарати Сергон 500 МО в/м або Сергон PG 400/200 2 мл в/м. У понеділок вранці (через 72–96 год після відлучення) свиноматкам, оброблених Сергоном, застосовуємо Лецирелін 50 мкг (2 мл) в/м.
Не забуваємо про дієвий спосіб стимуляції статевих функцій кнуром (щодня, починаючи з понеділка, двічі на день). Через 12 год після виявлення ознак тічки (кнуром) проводимо осіменіння. Повторне осіменіння (зазвичай двічі) через 12 год після запліднення, доки зберігаються симптоми охоти в присутності кнура.
Моніторинг й обстеження
Важливими складовими контролю репродукції є неперервний моніторинг і періодичне цільове спеціальне обстеження. Слід регулярно, двічі на день, стимулювати тічку кнуром у свинок живою вагою від 90 кг, а у свиноматок — через 72 год після відлучення поросят. Детекція тічки проводиться до самого закінчення симптомів еструсу.
Для успішного осіменіння дуже важливою є якість дози (активність сперматозоїдів ID, температура зберігання до 16 °C, тип розчинника й тривалість зберігання), а також метод осіменіння та повторного осіменіння.
Постійний моніторинг передбачає контроль перегулів і детекцію еструсу кнуром на 18–23-й день після осіменіння. На 22–24-й день слід провести УЗ-діагностику поросності.
На подальшу репродуктивну функцію свиноматки впливатиме її стан під час і після опоросу. Для цього потрібно створити комфортні умови утримання й відрегулювати годівлю, зменшивши кормову дозу перед опоросом (від 111 дня супоросності), своєчасно перевести свиноматку в приміщення для опоросу, забезпечивши гігієнічне ведення опоросу. Після опоросу слід контролювати стан здоров’я свиноматки й молочність: вона має під час першого тижня лактації виробляти 5–7 л молока на день, під час другого тижня — 8–10 л і більше. Також треба контролювати стан здоров’я та вагу свиноматки в період відлучення, втрата якої не повинна перевищувати 40 кг.
Періодичне цільове спеціальне обстеження передбачає постмортальне дослідження статевих органів проблемних тварин після забою на бійні, а також якості сперматозоїдів. Зокрема, за низького відсотка запліднення потрібно провести докладне андрологічне обстеження якості доз інсемінації. Також важливий аналіз активності сперматозоїдів, їх концентрації (загальна кількість у дозі осіменіння) та виживання (терморезистентний тест).
Слід пам’ятати: найбільші ризики порушення плодовитості з’являються в період дорощування свинок і настання статевого дозрівання, відлучення й початку статевої активності, у перші 30–35 днів супоросності та під час опоросу, а також у ранній післяпологовий період із початком лактації. Пильну увагу персонал ферми має приділяти до якості детекції тічки й перегулів, штучної інсемінації.
The Ukrainian Farmer
