Агрономія

Найвища зимостійкість озимого ріпаку проявляється за оптимальних строків сівби – дослідження

Найвища зимостійкість озимого ріпаку проявляється за оптимальних строків сівби – дослідження

Найвища зимостійкість озимого ріпаку проявляється за оптимальних строків сівби. Дуже розвинуті рослини за ранніх строків сівби, як і недостатньо розвинуті за пізніх строків, що потрапляють під дію несприятливих зимових умов, пошкоджуються більше.

Про такі результати досліджень Інституту кормів НААН пише журнал The Ukrainian Farmer.

Щоб з’ясувати міру підготовки рослин до зимівлі, проводили облік кількості загального цукру й крохмалю в листі та корінні ріпаку після закінчення загартування наприкінці листопада до настання морозів.

Посіви, висіяні після 20 серпня, накопичили найменшу кількість цукру й були більше пошкоджені в зимовий період. На цих ділянках загибель рослин сягала 46–50%.

Менший уміст загального цукру в рослин першого й другого строків сівби можна пояснити так: ранні посіви мають можливість в оптимальних умовах накопичити (через довший період вегетації) найбільшу кількість пластичних речовин, але рослини цих строків сівби до настання загартування витрачають більше поживних речовин для внутрішніх життєвих процесів.

Найбільше цукрів утворилося до закінчення загартування за сівби в оптимальні строки для цієї зони – 15-20 серпня. Рослини цих строків сівби мали прикореневу розетку із 6-8 листків. У них продуктивність асиміляції була вища, ніж в молодших рослин (строк сівби 25 серпня – 15 вересня), а витрати пластичних речовин нижчі, ніж в рослин перших строків сівби з великою площею листкової поверхні та наявністю декількох менш продуктивних старих листків.

Раніше повідомлялося, як на зимостійкість озимого ріпаку впливає густота стояння рослин.