Висновки з екстремальної весни

Садівництво – галузь не така проста, як всім здається на перший погляд. У нас в Україні всі кинулися в неї – насадили садків. Попервах, коли дерево молоде, воно активно працює, перші три роки промислового плодоношення нас задовольняють, а далі підтримувати потужність саду все складніше – дерева починають частіше хворіти, збавляють обороти врожаю. А трапляються й неврожайні роки, наприклад як тепер, і тоді цілий рік треба підтримувати садок, не маючи з нього прибутку.

Тому цей бізнес треба будувати системно – продумувати стратегію на п’ять років наперед, постійно навчатись вирощування, дотримуватись технологій та рекомендацій фахівців. Наприклад, коли систематично вносять дуже багато ЗЗР, сад взагалі починає дуже погано почуватися. І тоді настають кращі роки для тих, хто все зробив правильно. Взагалі метання з боку у бік (викорчовувати, а потім садити чи навпаки – залежно від ринкової кон’юнктури, неврожаїв тощо) починаються у виробника, коли він працює непрофесійно, не вкладає гроші у консалтинг. І, навпаки, коли це робиш, будуть стабільні врожаї і прибуток, тому що добре знаєш, що тебе чекає в саду через рік-два-три. А якщо жити лише нинішнім днем – результату не буде.

Усі садівники кожний рік сподіваються, що ціна на яблуко буде високою. Проте від того, що у нас в Україні немає якогось моніторингу чи планування галузі, відбувається певний хаос, і ринок сезону зазвичай формується тільки тоді, коли стає зрозумілим, які обсяги яблук на нього виходять. На кон’юнктуру експортного ринку, крім приморозків в Україні, можуть вплинути погані погодні умови у Польщі – там дуже багато яблуневих садів поморозило, а також в Італіі, де були потужні селеві потоки та шторми, які пошкодили сади. Тож яблуко буде в ціні, особливо, у тих, кому вдалося його виростити якісно. В цілому Україна, на мій погляд, краще за інші європейські країни-виробники пройшла через екстремальну весну.