Як забезпечити ефективність ґрунтозахисного мульчувального обробітку

Рослинні рештки різних культур сівозміни радикально впливають на ґрунтову біоту й характер метаболізму органічної речовини. В період масового розкладання соломи та великостеблових решток, що зазвичай збігається із сівбою та проростанням насіння, частина токсинів, які виділяються внаслідок діяльності мікроорганізмів, здатна гальмувати ріст і розвиток сходів різних культур, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Установлено, що в чорноземі з умістом гумусу близько 4% живі мікроорганізми досягають маси 5–7 т/ га, тому зрозуміло, що використання рослинної мульчі 3–5 т/га значно збільшує живильний субстрат для бактерій, грибів, водоростей.

Про те, що продукти розкладання біорешток негативно впливають на формування продуктивності, свідчать наші експериментальні дані, які усувають токсичну роль рослинних решток через спалювання.

Звісно, спалювання стерні за жодних обставин не можна рекомендувати виробництву, проте висновок про негативний вплив органічних решток має стимулювати розробку засобів і заходів, які нейтралізують інгібітори росту різних культур.

Кілька обов’язкових технологічних умов щодо ґрунтозахисного мульчувального обробітку:

• подрібнення соломи та великостеблових решток до розмірів не більших за 3-7 см;
• створення рівномірного проєктивного покриття поверхні поля;
• для прямої сівби – відсутність перемішування органіки з посівним шаром ґрунту;
• за поверхневого обробітку – ретельне перемішування решток у шарі, вищому за глибину сівби насіння;
• періодичне проведення (через 4-5 років) полицевої оранки.

Така диференційована система обробітку ґрунту дозволить, з одного боку, підтримувати родючість, а з іншого – забезпечить мобілізацію ґрунтових ресурсів. Це оптимальний баланс екологічних інтересів не лише сьогодні, а й у перспективі.

Раніше повідомлялося, які особливості роботи з пожнивними рештками сої та як максимально ефективно застосовувати деструктори стерні.