Як узяти максимум із пожнивних решток

Пожнивні рештки – це залишки рослин, які залишаються на полі після збору врожаю. Вони складаються з поживних речовин та органічних матеріалів, які залишилися від попередніх врожаїв.

У сучасних умовах зростаючої вартості добрив, збереження та використання пожнивних решток може бути важливим елементом стратегії живлення культур для сільськогосподарських підприємств.

Рослинні рештки мають такий позитивний вплив на агроценоз:

1. містять поживні речовини, такі як азот, фосфор, калій та інші мікроелементи. Їх розкладання в ґрунті підвищує його родючість і забезпечує рослини необхідними поживними речовинами.
2. допомагають покращити структуру ґрунту. Вони сприяють утворенню ґрунтового гумусу, який підвищує водопроникність та повітропроникність ґрунту і полегшує кореневий ріст рослин.
3. можуть служити природнім бар’єром для запобігання ерозії ґрунту. Вони утримують ґрунт та воду на місці, зменшуючи ризик втрати ґрунту через водні потоки та вітер.
4. створюють середовище для мікроорганізмів в ґрунті. Це сприяє підтриманню біорізноманітності та біологічної стійкості ґрунту.

Кількість поживних речовин у рослинних рештках може значно варіюватися, в залежності від типу рослин, їх вмісту у добривах, ступеня розкладання та інших чинників. 

Так, у рослинних залишках пшениці приблизно 1-2% азоту, якщо на полі залишається 2 т/га пшеничних решток, це буде приблизно 20-40 кг/га азоту. В кукурудзі − 1-1,5% азоту в рештках, припустимо, що на полі залишається 4 т/га кукурудзяних решток, тобто, це приблизно 40-60 кг/га азоту. Рештки сої можуть мати менший вміст азоту, зазвичай близько 1% або менше. Тобто, на 1 тону решток сої припадає менше 10 кг азоту.

В рослинних рештках вміст фосфору може бути від 0,1% до 0,5%, калію − від 0,1% до 3% та мікроелементи. Проте ефективне використання поживних речовин вимагає різних підходів до обробки пожнивних решток:

Пшениця. Рештки пшениці зазвичай легко розкладаються. Оптимальний підхід – поверхнева обробка, яка дозволяє рівномірно розподілити рештки та прискорити їхнє розкладання. Важливо враховувати, що пожнивні рештки пшениці містять багато вуглеводів і могли б бути цінними для біологічних процесів у ґрунті.

Кукурудза. Рештки кукурудзи можуть бути більш волокнистими та менш легко розкладаються. Тут може знадобитися більше деструктивного обробітку, щоб роздробити їх на менші частини. Також, робота з рештками кукурудзи може вимагати більшої уваги до системи для подрібнення та внесення добрив.

Соя. Пожнивні рештки сої містять азот фіксуючі бактерії. Зазвичай рекомендується зберігати рештки сої на полі, щоб зберегти цей азот у ґрунті для наступного сівозміну.

Багато хто з фермерів, попри заборону, і досі спалює стерню на полях, не задумуючись, що при спаленні післяжнивних решток відбувається зниження органічних речовин в ґрунті та гине значна частина мікробіоти ґрунту, яка безпосередньо відповідає за ґрунтотворні процеси. Це в майбутньому змусить фермера збільшити внесення мінеральних добрив.

Ефективними в сенсі підвищення ефективності розкладання рослинних решток можуть бути біологічні деструктори, особливо в поєднанні з внесенням мінеральних добрив (10-20 кг азоту в д.р. на гектар.).

Деструктори рослинних решток − це мікробіологічні препарати на основі грибів (роду Trichoderma), бактерій (родів Pseudomonas, Paenibacillus) та інших складових (гумати, мікроелементи, поживні середовища, біологічно активні речо­вини й ін.). Використання цих препаратів дає можливість прискорити розкладання целюдози та лігніну, пригнічення патогенної мікрофлори, відновлення мікробіоти ґрунту та відповідно покращити поживний стан ґрунту, що в подальшому знизить потребу в застосуванні мінеральних добрив. Проте є вимоги до використання деструкторів:

• температура внесення деструктора теж має бути в межах +5-+20С!,
• бов’язкова термінова заробка в ґрунт (мікроорганізми гинуть під дією ультрафіолету) і підживлення азотом (в якості поживи для мікроорганізмів).
• наявність достатньої кількості вологи у верхньому шарі ґрунту, що теж не часто буває.

Недотримання цих умов веде до різкого зниження ефективності деструктора.

Відтак, збереження та використання пожнивних решток стає дедалі важливішою стратегією в умовах зростаючої вартості добрив. Важливо вибирати методи обробки відповідно до культури та враховувати переваги та недоліки деструкторів. Ефективне використання пожнивних решток допоможе зберегти ресурси, покращити ґрунт та забезпечити стійкий урожай.