Як уникнути поширення осоту на полі завдяки правильному обробітку ґрунту  

Проблема з обробітком ґрунту під сівбу озимих виникає, коли добре перевірений і надійний поверхневий обробіток тільки сприяє поширенню осоту. За цих умов перевагу надають плоскорізному обробітку, під час якого лапи плоскоріза, працюючи на глибині 14–16 см, відрізають бокову кореневу систему цього злісного бур’яну зі сплячими бруньками від основного стрижневого кореня, який забезпечує всю рослину водою та поживою, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Плоскоріз краще агрегатувати з голчастою бороною, яка для створення шару мульчі буде добре подрібнювати піднятий лапою ґрунт до глибини 6–8 см, а позаду кільчастий непаровий коток ущільнюватиме надмірно розпушену поверхню ґрунту.

Подальший обробіток після відростання зі сплячих бруньок розеток полягає у їх періодичному зрізанні культиваторами з плоскорізальними лапами. Саме за такої системи обробітку під озимину можна позбутись осоту на полі.

Якби застосовували традиційний поверхневий обробіток, за якого дискові лущильники лише на 5–6 см зрізували б розетки цього злісного бур’яну, то цим самим тільки зумовлювали б його поширення.

Звісно, вже на посівах озимини проти осоту можна було б застосувати арсенал рекомендованихдля цього агробіоценозу гербіцидів. Проте більшість із них повністю не знищує цю злісну рослину, а тільки затримує ріст і розвиток надземної її частини.

Коренева ж система осоту лишається живою й може слугувати джерелом його поширення вже на посівах наступної за озимою пшеницею культури. Це, як правило, просапні, що дуже слабко конкурують із бур’янами взагалі й з осотами зокрема. А це потягне потребу знову вдаватися до гербіцидів, бо механічними прополюваннями коренепаросткові бур’яни в посівах подолати неможливо.

Раніше повідомлялося, як якісне оцінювання забур’яненості посівів допомагає в їх захисті.