Лохину є сенс вирощувати тільки експортної якості

До лохини слід ставитись не як до класичної ягоди (суниця, малина, смородина), а як до садової культури. Вона більше схожа на черешневий або яблуневий сад як за терміном плодоношення, так і за видами робіт по догляду за нею, його складністю. Лохина так само вимагає великих інвестицій і починає окупатися пізніше та більш повільно. Тому, якщо її садити непрофесійно, ви отримаєте дрібну, кислу ягоду, недоотримаєте обсяг.

Я останні місяці їздила по країні і бачила досить багато плантацій, які посадили дрібні фермери, – по 1-2 га. У деяких відносно нормальний догляд і щонайменше кущі у нормальному стані. А були й такі, у кого трирічні кущі виглядають так, ніби їх щойно посадили. Вони нерозвинені, і урожаю на них не буде. Причому це не якісь дилетантські насадження – виявляється, що в таких господарствах є агрономи або якісь консультанти.

На відміну від малини, яку можна продати на заморозку або концентрат навіть за кордон, неякісну лохину на експорт взагалі не продаси, а концентрат з неї не роблять, і заморожена вона йде далеко не скрізь. Та й на внутрішньому свіжому ринку між лохиною за 40 грн/кг і тою, що за 80-100 грн/кг буде дуже велика різниця, яку можна буде побачити оком і відчути на смак.

Тому лохину є сенс вирощувати тільки експортної якості – а продаси ти її зовні чи всередині країні, особливого значення немає. Наприклад, два роки до війни ціна на лохину на внутрішньому ринку була вищою за експортну. У нас падав експорт лохини, і не тому що її менше виробляли, а тому що внутрішнє споживання почало зростати і за неї українці платили вищу ціну. Тому до лохини треба підходити професійно і технологічно. Якщо ти сам не агроном або не маєш досвідченого агронома, будь готовий, що з лохиною буде багато неприємностей. Схожа ситуація, як у яблуках, навіть там вона краща, бо є технічні та десертні сорти яблук, і є більше переробки у країні. А лохина на споживчому ринку може відрізнятись тільки якістю.