Цього року сезон тепличних огірків та томатів почався на півтори-два місяці пізніше
Тепличникам гріх жалітися
Цього року сезон тепличних огірків та томатів почався на півтори-два місяці пізніше, ніж звичайно, – у кінці квітня. Багато хто з керівників тепличних комбінатів звинувачує в цьому зимові блекаути, які заважали господарствам нормально працювати. Дехто каже, що у великому тепличному виробництві взагалі затяжна криза через тиск турецького імпорту.
Директор тепличного комбінату «Кременчуцька овочева фабрика» Сергій Шевченко вважає кожну з цих тез дещо перебільшеною. На його думку ринкова ситуація для українського тепличного сегменту зараз складається далеко не найгірша. Подробиці – у інтерв’ю директора тепличного комбінату спеціально для AgroTimes.
– Пане, Сергію, як облаштовані ваші теплиці та які технології ви використовуєте?
– За роки виробництва з 2008 року ми дещо реконструювали наші теплиці. Спочатку це був стандартний 6-гектарний комплекс типового радянського проекту «Антрацит». Конструкцію виробляв завод у місті Антрацит (Луганська область) на весь СРСР та навіть на експорт. Вона була запозичена у голландців у кінці 1940 – 1950-ті роки, і виробляли у нас до кінця 1980-х. Тож вона морально застаріла дуже давно та й фізично зносилася. Ми реконструювали 2,5 га на нові більш сучасні голландські теплиці. Крім того, ми запровадили так звану «світлокультуру» – це додаткове освітлення натрієвими лампами високого тиску для товарного виробництва огірка. Світла культура дозволяє нам вирощувати огірок у зимовий період, коли недостатньо сонця, з початку листопада до кінця лютого. У звичайних теплицях без додаткового освітлення в цей період огірок не росте.
-Які площі у вас займають огірки та помідори та які це гібриди?
– Близько 3 га томатів та 1,7 га огірка. Щодо гібридів, то законодавцем мод тут є Нідерланди. Тому й наші всі гібриди – це голландська селекція. Ми беремо посадковий матеріал у компанії Rijk Zwaan – вони мають гібрид огірка Мева, який є стандартом для світлокультури.
– Які фактори зараз впливають на урожайність ваших овочів?
– Зазвичай на неї нічого не впливає за виключенням погоди та досвідченості агронома. Щодо попиту, то на нього суттєво впливали і ціни, і імпорт, насамперед з Туреччини. На відміну від нас вони не витрачають великих коштів на опалення теплиць, бо там тепліше. До того ж я не бачив в Україні дуже гарної турецької продукції. Сюди везуть більш дешеву продукцію невисокої якості. В результаті все це впливає на ціну. Втім з початком війни весь імпорт дуже скоротився, і ціни на огірки і помідори тримаються досить високі. Хоча вже в цьому році на ціну вплинули і інші чинники – ріст цін на добрива, паливо, інші енергоносії. Ви бачите по магазинам, що на всі овочі ціни виросли у декілька разів.
– Чи потрібно сьогодні державі вводити якісь обмеження для турецького імпорту овочів?
– Зазвичай будь-якій країні потрібний протекціонізм по відношенню до власного виробника, він є таким наріжним каменем політики у сфері регулювання ринку. У минулому році тиск турецької продукції був значно меншим. Хоча чужій біді не слід радіти, але землетрус у Туреччині сильно вплинув на кількість вироблених овочів і навіть спричинив дефіцит помідора та огірка на внутрішньому турецькому ринку. Уряд країни навіть вводив обмеження експорту. І це у свою чергу спричинило дефіцит й на європейському ринку. Але взагалі власного виробника варто підтримувати. Причому ми не просимо преференцій. До речі, імпорт небезпечний ще й з точки зору санітарної. Наприклад, свого часу Тута Абсолюта (томатна міль) завезли саме з Туреччини, і це стало для тепличників великою проблемою, поки не з’явились ефективні засоби боротьби.
– Як вплинув зимовий блекаут на ваше виробництво?
– Скляна теплиця – це споруда зі зниженими теплоізоляційними властивостями, тобто дуже швидко втрачає тепло, якщо її не опалювати всі рослини загинуть. До того ж на даху неопалюваної теплиці сніг завжди залишається лежати на склі та може його пошкодити. У пік холодів взимку теплиці «антрацит» потрібно близько 3 МВт/год, у сучасних теплицях десь – 2 МВт/год. Тому ми залежимо насамперед від енергоресурсів які йдуть саме на опалення. Ще у грудні 2021 року ціна виросла майже до 80 тис. грн за 1 тис. куб м, а потім і під час війни була теж дуже висока і почала знижуватись лише з березня 2022 року, коли потепліло. Тому останні роки великі тепличники переходили на опалення вугіллям. По-перше, воно, на відміну від газу, дозволяє розраховувати паливо на майбутнє. Вугілля привезли на склад, і ти його бачиш, розумієш, що воно у тебе є, і наскільки його вистачить, а газ та електроенергія сьогодні можуть раптом зникнути, якщо буде якийсь приліт. Втім газ зараз значно подешевшав – майже до того стану (13 тис. грн за 1 тис. куб м), що сьогодні ми вагаємось, чим топити – газом чи вугіллям, хоча вугілля більш брудне, опалення на ньому менш екологічне і менш автоматизоване. Та й на газове опалення менше витрачається допоміжної електроенергії. Проте, взагалі від газу ми не відмовились, тому що при вирощуванні у зимовий період, коли світить сонце і починається активний фотосинтез, рослини потребують додаткової подачі CO2, а з атмосфери його закрита теплиця в мороз брати не може. Тому CO2 подається у теплицю штучно – або використовують зріджений газ, який подають у систему, частіше використовують відпрацьовані та певним чином доведені до кондиції гази з газових котлів опалення.
Так чи інакше щоб подавати тепло у теплицю, щоб працювали насоси потрібна певна кількість електроенергії. Це взимку, а влітку вона потрібна для зрошення. Тому всі відключення електроенергії навіть на короткий термін – відразу впливають на рослини. Саме тому всі тепличні господарства мають аварійні генератори. Хоча зрозуміло, що вони можуть бути не достатньої потужності та електроенергія, яку ми від них отримуємо, дуже дорога.
– Тобто зимові відключення не суттєво вплинули на вашу роботу? З якої ж причини у тепличників, які вирощують огірки та томати відклався старт сезону взимку?
– Тут справа була навіть не у блекаутах. Серйозно вимикати світло у нас почали десь у грудні. А звичайний сезон теплиці починається наприкінці листопада – на початку грудня. І його початок багато хто відклав, у тому числі ми. Ми посіялися у січні. Але ні тільки тому, що блекаути, адже ми могли опалювати теплиці й у нас працювали генератори. Головну роль зіграла загальна невизначеність ситуації – що буде далі в умовах війни. Як і на її початку, взимку всі намагалися мінімізувати витрати, у тому числі на опалення та інше. Тому відклали початок сезону ближче до теплої пори року. Звичайно, що навіть якщо б блекаути тривали й далі, ті, хто хотів та міг взагалі працювати, посіялись би.
– Старт сезону на півтори місяці пізніше якось відбився на вашому бізнесі та на ситуації на ринку?
– Власне сезон в Україні для всіх почався пізніше. Якщо зазвичай помідор ми збирали десь у середині березні, то зараз почали у кінці квітня. З огірком приблизно така ж ситуація. До того ж, ми цієї зими не використовували світлокультури – через світломаскування та економію електроенергії.
– Яка ринкова ситуація була на початку сезону?
– Ціни на огірки та томати були досить високими – гріх жалітися. Цьому сприяв і пізній старт нашого сезону і відсутність імпорту.
– Чого ви очікуєте далі від ринку?
– Зазвичай наприкінці весни у нас починалася конкуренція з виробниками півдня, які вирощують овочі у плівкових теплицях. А взагалі такі виробники ще мало структуровані в Україні, дуже часто демпінгують. Зараз частина їх у Запорізькій та Херсонській областях знаходяться під окупацією – те, що там вирощується на ринок України не потрапляє. Це також спричиняє певний дефіцит, порушує той ринковий порядок, який складався роками.