Зелена революція 2.0: сидерати

«Зелена революція», як відомо, відбулася в 40-70-х роках ХХ століття і призвела до значного збільшення валу сільгосппродукції завдяки інтенсифікації виробництва, виведенню нових високопродуктивних сортів, застосуванню нової техніки тощо. Другою «зеленою революцією» я умовно назвав би збільшення обсягів застосування сидератів. Як показує досвід, вони дають змогу отримувати більші врожаї за меншого використання синтетичних добрив, збагачують біоту ґрунту, захищають його від ерозії та дають багато інших переваг.

Своє господарство я заснував у 2007 році. Працювати почав за класичною технологією, втім, за такого підходу доводилося витрачати багато часу і ресурсів на підготовку ґрунту, а головною проблемою стала водна ерозія. Тож уже в 2012-му відмовився від оранки. Після п’яти років «класики» ґрунт потребував глибокорозпушувача. Та коли я почав сіяти покривні культури, потреба в ньому відпала, адже сидерати розпушують орний та підорний горизонти ґрунту природним шляхом.

Введення в сівозміну покривних культур не пройшло ідеально, був і негативний досвід. Площі після глибокої культивації піддалися водній ерозії та змивам ґрунту після зливи в 25 мм, тоді як поле поблизу, оброблене на 3-5 см та засіяне покривними культурами, не постраждало. Після того я перестав здійснювати обробіток ґрунту під покривні культури. Нині сію їх після мілкого дискування (3 см), або ж висіваю сівалкою Horsch Pronto без попереднього обробітку.

Пробував декілька варіантів підсіву покривних культур. У 2016 році ввів у сівозміну 5-7-компонентні суміші, а в 2019-му після озимого ячменю посіяв сидеральні культури і, заробивши їх на глибину 5 см, посіяв озиму пшеницю. В результаті отримав урожай не менший, ніж із застосуванням нітроамофоски – 75 ц/га. У той же рік мав позитивний досвід прямого висіву цукрових буряків та озимої пшениці з кормовими бобами і застосування сидерального жита перед соєю.

Мав також цікавий досвід вирощування озимого ріпаку в бінарному посіві разом з кормовими бобами за норми висіву 70-80 кг/га. Результат – помітна прибавка врожайності та економія азотних добрив. Так, за підсумками 2022 року, урожайність озимого ріпаку з підсівом кормових бобів та люпину білого була на рівні 43-49,5 ц/га, залежно від поля, а без підсіву – в межах 37-40 ц/га. При цьому вартість насіння підсівних культур становить 1,3 тис. грн/га, а додатковий прибуток від реалізації отриманого врожаю – від 6,4 до 11,2 тис. грн/га.

В цілому за роки регулярного застосування сидератів, окрім захисту від водної ерозії, маємо такі переваги:

• накопичення вологи в осінньо-зимовий період;
• дренаж та пористість ґрунту завдяки кореневим системам;
• стабільність агрегатів;
• оптимальний повітряно-водний баланс, який дозволяє кореням краще проникати в ґрунт і споживати поживні речовини.

Після 2-3 років застосування покривних культур ми отримуємо здоровий водопроникний ґрунт зі збільшеною кількістю органічної речовини на поверхні, що сприяє кращому збереженню вологи. В останні роки в нас випадає мало снігу, а сидеральні суміші дають змогу затримати його на полях і волога поступово входить у ґрунт.

Крім того, застосування сидератів сприяє збільшенню кількості й маси дощових черв’яків, адже з органічною масою вони отримують достатньо поживи і дають змогу максимально використати мікробіологічні властивості й природу ґрунту та зменшити застосування хімічних добрив. Як показують дослідження, концентрація поживних елементів у ґрунті, де багато дощових черв’яків, набагато вища, як порівняти з загальним фоном поля. Чисельність же самих черв’яків залежить також і від способу обробітку ґрунту: після оранки їх найменше, за мінімального обробітку – більше, а за no-till цей показник найвищий.

Ще одна перевага застосування покривних культур – запобігання ущільненню ґрунту від роботи важкої техніки. У нас такої проблеми немає, адже органічна подушка, яку утворюють на полі сидерати, не дозволяє переущільнювати ґрунт. Місцями ущільнення трапляється на глибині 45 см, та й то рідко.

Тож, як кажуть, все нове – це добре забуте старе. Часом корисно повертатися й до землеробської практики наших дідів, покращувати ґрунт не тільки за допомогою міндобрив, а й природним способом – внесенням органіки, сівбою сидератів і проміжних культур у сівозміні, що називається регенеративним землеробством. Бо міндобрива дають підвищення врожайності, але не дають стабільних врожаїв. Рослинам треба забезпечувати й органічне живлення. Усе це в кінцевому результаті дає нам здоровий ґрунт, а він у свою чергу – високі та стабільні врожаї.