Оптимальне рішення

Про переваги й недоліки складів підлогового зберігання, специфіку переобладнання та особливості завантаження

Про переваги й недоліки складів підлогового зберігання, специфіку переобладнання та особливості завантаження  Понад 60% потужностей зберігання в Україні — це підлогові склади. І хоч багато хто вважає їх певним архаїзмом, витрати на їх експлуатацію та модернізацію значно менші, ніж зведення омріяних нових металевих силосів. Головний інженер ТОВ «Збаразьке КХП» Володимир Кравчук розповів The Ukrainian Farmer, чому на підприємстві, де експлуатують і металеві силоси, не відмовляються від складів підлогового зберігання. 

— На моє переконання, підлогові склади — це передусім оптимальне завантаження, — зазначає пан Володимир. — У кожному нашому складі від трьох до чотирьох дверей, куди може заїжджати навантажувач. Це дозволяє зберігати партії зерна з певними властивостями, наприклад, з різним умістом білка чи протеїну. Відвантажуючи, можна комбінувати культуру з різних частин складу й змінювати її клас. Ми навіть завантажували підлоговий склад різними культурами: частину — пшеницею, а іншу — ячменем (у силосі таке зробити неможливо). 

Ще одна перевага — у підлоговому складі, на відміну від силоса, який потрібно однією культурою завантажити повністю, можна зберігати й невеличкі партії збіжжя. 

Контролювати якість зерна теж зручно, адже немає жодних перешкод у тому, щоб відбирати проби у будь-якому місці складу. У разі потреби вентилюємо ту чи іншу частину із зерном — можемо ставити різні вентиляційні системи для аерації у певній точці складу. А от силос доводиться вентилювати цілком, що є не таким ефективним. 

— Одним з основних недоліків підлогових складів називають необхідність залучення великої кількості робочої праці й інших вартісних ресурсів. 

— Я б не сказав, що на складах надто більше ручної праці. Склади певною мірою автоматизовано. В підлозі є так звані воронки, куди зсипається зерно на нижню галерею, звідки потім його відвантажує транспортер. 

Звісно, ручна праця потрібна. Але в переважній більшості це стосується роботи навантажувачів, які скидають зерно у воронки й воно сиплеться на транспортер. Також доводиться підмітати склади. Але ж і в плоскодонних силосах захисні шнеки зачищають не ідеально, тому там так само залучено людей. 

— Ураховуючи те, що більшість складів дісталося вашому підприємству з часів СРСР, що довелось модернізувати та які пристрої докуповувати? 

— У першу чергу нам довелося замінити всі дахи на складах — замість шиферу металопрофільними листами. 

З обладнання, повірте, тільки в кількох складах замінили верхні завантажувальні транспортери. А так експлуатуємо наявні механізми, приводимо їх до ладу. Адже замінити їх усі одночасно — це дуже затратно. 

Зі старим обладнанням питання автоматизації ускладнюється. Через те, що стрічка транспортера трохи «гуляє», датчики її сходу постійно спрацьовують. Тому від використання датчиками відмовилися, й транспортери працюють в ручному режимі. Звісно, датчики підпору в кінці транспортера в нас функціонують, щоб ми мали можливість контролювати, коли зерно завантажують у норію чи на інший транспортер. 

— Часто кажуть про необхідність бетонування підлоги підлогових складів. 

— У нас асфальтове покриття, і ми навіть є його прихильниками, хоча свого часу тестували й бетонне. Асфальт служить понад 10 років. Ми вкладали його асфальтоукладачами, згідно з нормами — якісно й ефективно. Відповідно, воно сухе й без конденсату. 

— А наскільки таке покриття дешевше? 

— Справа навіть не в ціні — наразі вона десь однакова. Але, уявіть: потрібно забетонувати підлогу, а у вас до жнив лишилося п’ять днів. У цьому разі цей вид покриття вже не підходить. Адже згідно з нормативами бетон має застигати 28 днів, плюс, не забувайте про певні вимоги до вологи тощо. Тобто є певні нюанси, які можуть затримати введення складу в експлуатацію. Доки бетон висохне, щоб під ним не було конденсату для того, щоб завантажити свіже зерно, багато часу буде згаяно. А асфальт ви можете покласти сьогодні й через три дні завантажувати зерно на склад. 

— Кажуть, у вас є певна життєнавичка, яка допомагає уникнути пошкодження колон. 

— Так, на колонах нанесено світловідбивні смуги. І це працює. Бо склад —  це пилюка й недостатнє освітлення. А зі стрічками завантажувачу зручніше орієнтуватися. 

У нас є дерев’яні колони, відповідно, коли водій чіплявся за колону, виникали проблеми з підняття даху тощо. А зі смугами навіть якщо й зачіпляли, то не руйнували колонну повністю. Ми поступово пошкоджені колони замінюємо на металічні, але від стрічок не відмовляємось, бо водії навантажувачів кажуть, що вони їм допомагають. 

— Щодо аерації та вентиляції. Якими системами ви користуєтесь? 

— До війни ми за два дні завантажували маршрут у 56 вагонів. Завдяки швидкій подачі вагонів потреби у вентиляції зерна як такої не було. 

Ми вже кілька років співпрацюємо з фірмою SOJAM. Тому, коли плануємо зберігати зерно довше або є загроза його ураження шкідниками, обробляємо збіжжя згідно з рекомендаціями. Зерно не гріється, відповідно, немає особливих потреб у додатковій вентиляції. Якщо ж потрібно, ми в автоматизованих складах просто кидаємо зерно на нижній транспортер і норією вертаємо його верхнім транспортером на місце. Звісно, це займає деякий час і певною мірою енергетично затратно, але дуже ефективно. Зберегти зерно без втрат нереально. 

— Як вам удається ув’язувати підлогові склади й силоси? 

— КХП у цьому сенсі специфічний. Ми постійно думаємо й робимо, бо  немає меж досконалості. Щось самі проєктуємо, але є й підрядники. 

Працюємо тільки з вітчизняними виробниками й обираємо продукцію за співвідношенням ціни та якості. Так, транспортери та норії нам постачає підприємство «Елеваторні системи» з Дніпра — компанія нас ніколи не підводила, і коли виникали певні нюанси під час експлуатації, вони приїжджали й усували недоліки. 

Металеві силоси з конусним днищем замовляли в «Лубнимаш» — вони дуже непогані в експлуатації. А монтажні роботи виконує компанія «Авангард» із Житомира. 

— Наразі в Україні спостерігається брак елеваторних потужностей. Тому багато хто із сільгоспвиробників під зберігання готують усі наявні старі приміщення, зокрема техпарки та корівники. На що потрібно звернути увагу, щоб ефективно переобладнати такі приміщення? 

— Якщо йдеться про корівники, потрібно враховувати, що там невисокий дах і тонкі стіни. Потрібно урахувати, яку кількість зерна завантажувати, щоб воно під своєю вагою не зруйнувало цю конструкцію. 

Зі складами підлогового зберігання все набагато простіше, адже згідно з вимогами там завжди нанесено лінії, які вказують на максимальній рівень завантаження. Висота, на яку нанесено маркування, залежить від товщини стін, як вони укріплені, чи є там бокові опори тощо. 

Якщо ж люди пристосовують підсобні приміщення, конус зерна не має перевищувати метр від підлоги. Інакше зерно просто зруйнує стіни. 

У нас неподалік є підприємство зі складами, що переобладнані з підсобних приміщень, і вони завантажують зерно метачами. Адже завантажувачами це зробити неможливо. А так можна прямо біля дверей поставити цей метач і завантажити склад. Зараз ми самі виготовляємо таке обладнання, а до цього купували зернометач «Давід». Це хороший пристрій, який забирає зерно й кидає його на 10–15 метрів. Потужність 150 т/год. 

— А чи потрібна для таких приміщень хоч мінімальна система аерації? 

— У цьому разі допоможуть вентиляційні ґратки — вони нескладні у виготовленні, ми їх також використовуємо. Але все залежить від того, як довго там зберігатиметься зерно. 

Наразі в нас досі зберігається соняшник і кукурудза — зерно з минулого врожаю. Звісно, ми його вентилюємо. 

Якщо це місцеве зігрівання, стануть у пригоді аератори зерна. Це вентилятор із перфорованою трубою. Пристрій або витягує повітря з місця нагрівання зерна, або нагнітає, якщо на вулиці холодно. 

Також є шнекові зрушувачі зерна. Такі випускає OLIS. Вони доволі ефективні, й ми часто їх використовували. 

ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ 

Михайло Косюхно, директор «Сожам Україна»  

Доволі часто склади не є герметичними, відповідно, вразливі до зараженості комахами. Щоб боротися зі шкідниками, деякі підприємства практикують вентиляцію та проморожування зерна. Але насправді такі способи не розв’язують питання — тільки відтерміновують його. Технологія небулізації Сожам-Пірігрен адаптована до всіх типів і розмірів зерносховищ за умови наявності мінімальної механізації — тобто на складі має бути хоча б одна норія. 

Господарства обирають нашу технологію, щоб оперативно, власними силами захистити зерно від комах-шкідників на строк до 1 року. Обробку можна проводити під час приймання зерна, його зберігання та відвантаження з елеватора. До того ж не потрібно витрачатися окремо на обробку самого приміщення. Що більше: небулізація Сожам дає можливість одразу після обробки відвантажувати й переробляти це зерно, адже не потребує періоду експозиції та дегазації. А ще її можна застосовувати навіть за мінусових температур (до –7 °C). На якісні та безпекові показники збіжжя препарат жодним чином не впливає.